Як це не 3раджувала? Ліkар чітко сказав, що я ніколu не зможу матu дітей

 

Відразу після весілля ми з моїм чоловіком вирішили, що хочемо дітей. У чоловіка робота була високооплачувана. Жили ми в трикімнатній квартирі, яку він купив ще до весілля. Минуло приблизно чотири роки, але завагітніти у мене так і не виходило. Тоді я вирішила, що мені потрібно записатися в клініку і пройти обстеження. Прийшла я на прийом, відразу здала всі необхідні аналізи. Добре, що всі мої побоювання так і не підтвердилися.

Я почала плакати від радості, коли лікар сказав: — Ви абсолютно здорові, а потім додав: — Нехай ваш чоловік прийде на огляд. Коли чоловік прийшов з роботи, я вирішила з ним поговорити і все розповісти. Думала, що він буде проти, щоб пройти обстеження, але він погодився. Взяв на роботі відгул і на наступний день поїхав в клініку. Додому він повернувся пізно вночі. Виглядав він досить погано. На моє запитання, чому він не відповідав на мої телефонні дзвінки, відповів, що не хотів мене засмучувати. Лікар сказав, що у нього не може бути дітей.

Вихід був — зробити ЕКО, але чоловік відмовився від цієї процедури. Я не могла заснути, і вночі мені прийшло в голову усиновити дитину. Під час сніданку я розповіла про свою ідею чоловікові, він сказав, що потрібно подумати. Ми хотіли приховати усиновлення, тому виїхали з нашого міста на півроку.

Чоловік у мене працював програмістом, тому з легкістю міг працювати з дому. Ми почали готувати всі необхідні документи на усиновлення. Ми були на сьомому небі від щастя, коли нам дали позитивну відповідь. Потім сказали, що, коли буде відмова в пологовому будинку, то відразу повідомлять. Через місяць пролунав довгоочікуваний дзвінок.

Нас привітали і сказали, що ми можемо приїхати і подивитися на малюка. Ми не втрачали ні хвилини. Ми з чоловіком хвилювалися, адже це була маленька дитина. Медсестра вийшла до нас з малюком. Він солодко спав. Вона сказала, що зараз принесе ще одного, і ми зможемо вибрати.

Я відмовилася, сказала, що ми беремо цього. Це був хлопчик. Він ніжно глянув на мене і почав розмахувати своїми ручками. Я взяла його на руки і обняла. Я просто не могла описати ті емоції, які відчувала в той момент. Назвали малюка Богданом. Вже через тиждень ми повернулися повноцінною сім’єю в наше рідне місто.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩