Мене звати Людмила і ми з чоловіком у шлюбі вже 4 роки. Він дуже хороший і працьовитий, однак є одна вада в нього — він дуже скупий! Я вже вкотре бачу, як він ігнорує мої потреби.

Він працює адміністратором торгової точки й заробляє досить непогані гроші. Хоч і більша частина грошей витрачаємо на виплату квартири, однак нам на їжу й одяг поки вистачає.

У мого Станіслава мати бухгалтер, тому він з дитинства звик рахувати свої кошти й розподіляти їх на весь місяць і не терпить, коли хоч одна копійка вийде за межі його розподілу фінансів. Я звісно намагаюсь вкластись в той бюджет, який ми закладаємо на місяць, але ж розумієте — це не завжди виходить!

Цього місяця у нас була річниця весілля й оскільки значну частину запланованих коштів ми витратили на незапланований візит сантехніку, ця річниця мала б бути вкрай скромною. Однак, я вирішила зробити по-іншому!

Я відклала деяку суму із зарплати, про яку чоловік не знав і вирішила на ці кошти влаштувати нам свято. Купила вишукані продукти: червону рибку, оливки, різні сири й т.д. Загалом приготувала чудову вечерю, купила наше улюблене вино й увімкнула гірлянди й запалила свічки, аби налаштуватись на романтичну вечерю. Коли мій чоловік прийшов з роботи й глянув на це все, що відразу похнюпив брови і його першим питанням було те, за які кошти я це все влаштувала.

Коли розповіла йому, то думала, що він заспокоїться й під час вечері підніметься настрій, а він тільки сердито вечеряв і намагався якомога менше зі мною говорити. Це наша річниця і я стільки часу приділили аби зробити нам обидвом приємне, а він не оцінив та ще й зіпсував весь настрій.

Наступного ранку я зібрала речі та поїхала до матері, бо не хочу його деякий час бачити. Минуло вже зо два тижні, а він так і не приїхав за мною і навіть не написав нічого. У мене таке враження, що все йде до розлучення через невдалу романтичну вечерю.

КІНЕЦЬ.