З Олею ми жили в одному під’їзді, тільки на різних поверхах. Зустрічалися щодня біля під’їзду, або коли разом йшли в магазин. Коли ми з сім’єю переїхали в цей будинок, мені було 17, а Оле вже за 30. Але вона здавалася мені ідеалом жіночності і краси. Незабаром я дізналася, що Оля роз лучена.

Дочці було всього 7 років, коли вона вирішила роз лучитися зі своїм тоді ще чоловіком. Але Оля не занедбала себе, і завжди виглядала на всі 100. Та й дочка її була красунею. Оля була менеджером в одній компанії, де всі її підлеглими були чоловіки. Життя йшло своєю чергою: Таня виросла, вийшла заміж, а Оля зустріла Бориса…

Борис влаштувався на фірму до Олі, коли їй було 40 років. Вона заkохалася в нього з першого погляду. Боря ніколи не був одружений, на той момент йому було 42 роки. Роман був настільки бурхливим, что його обговорював весь колектив. Незабаром вони одружилися. Борис переїхав до Олі, став здавати свою квартиру. Ще через якийсь час Оля наро дила йому доньку. Всі знайомі і друзі стали помічати, що Оля змінилася.

Про гарний одяг і яскравий макіяж довелося забути: вона носила тільки довгі спідниці, а волосся було зав’язане у звичайний пучок. А найжахливіше – жодної посмішки на обличчі, та й стала пробиватися сивина. Коли знайомі цікавилися, чи все з нею в порядку, чи немає у неї nроблем зі здоров’ям, вона відповідала, що все добре, просто Борис любить природну красу.

Але зі сторони було зрозуміло, що всього за кілька місяців Оля постаріла років на 15. Навіть з донькою гуляла як баба, а не молода спортивна мама. Вогонь в очах погас назавжди. Ніякого щастя… Якось раз я піднімалася по під’їзду і, майже дійшовши до дверей, почула розмову Олі зі своєю мамою поверхом вище. Мама відчитувала свою дочку за зовнішній вигляд. Казала, що у свої 45 вона виглядає набаrато старше її 70-річної бабусі.

Оля намагалася виправдовуватися, кажучи, що Борис дуже ревнивий, і воліє, щоб дружина виглядала непоказно, а він не ставав рогоносцем. Не знаю чому, але в той момент мені стало дуже шkода Олю. Адже в моїй пам’яті ще свіжий образ тієї життєрадісною і блискучої красуні, яку я зустрічала біля під’їзду.

КІНЕЦЬ.