Моя донечка завжди була гарно забезпечена мною. Починаючи від салонів краси, брендового одягу, закінчуючи дорогою, вишуканою їжею. Мені не було шкода старатися і заробляти кошти на свою Королеву. Адже дівчатам так важливо відчувати себе саме справжніми дівчатками.

Коли хлопець Ані зробив їй пропозиції руки і серця, то я покладався на те, що він так само буде доглядати, леліяти та плекати мою доцю. Та тоді я не знав, що так глибоко помиляюсь.

Новоспечений зять ніколи не мав стабільного заробітку, постійно метався з одного місця роботи на інше. В свої 27 він сам не міг зрозуміти, чого хоче від життя. До цього часу його опікували батьки, а коли почалося доросле життя, то розпочались і дорослі проблеми. Через те, що батько і матір не навчили сина заробляти та розпоряджатися фінансами, то довелося їм самим допомагати молодій сім’ї час від часу.

Ще в перші місяці після весілля я зрозумів, що моя Анюта потрапила не туди, куди треба було. Та потім виявилося, що донька вагітна і виходу назад вже не було. Великого та розкішного весілля ми вирішили не влаштовувати. Я хотів, звичайно, побачити дочку у пишній весільній сукні, з фатою та зі сльозами на очах, та свати не мали грошей навіть заплатити за своїх гостей, тож довелося відмовитися.

Якось я їхав у справах і була вільна годинка, тож я вирішив завітати у гості до Анечки. Бачили б ви мої очі, коли вона відчинила мені у старому, рваному, брудному одязі; вся розпатлана і з мішками під очима. Коли я коректно запитав, що з нею, то вона розповіла мені про те, що зараз знайшла віддалений підробіток, також багато роботи вдома, а ще плюс мала дитина. Немає часу навіть поспати.  А про час для себе й говорити нема що.

У той же вечір я зателефонував зятю, щоб запитати, навіщо він так мучить свою дружину, як справи у нього на роботі і чому він не може забезпечити її перебування у декреті. Виявилось йому надто важко працювати повний робочий день. Після цих слів у мене рот відкрився.

Значить моя донька працює, виховує дитину, робить всі домашні справи, а він елементарно не може задовольнити мінімальні потреби сім’ї. Метається з роботи на роботу, як школяр. А коли він навчиться брати на себе відповідальність? В 40? 50?

Тому з того дня я зрозумів, що без моєї допомоги ніяк. Почав регулярно надсилати гроші доньці на особисту карту. А зятю пообіцяв знайти хоч якусь стабільну роботу, з надією, що він не покине її через тиждень.

Надіюсь, хоча б після такого поштовху у пари щось вийде.

КІНЕЦЬ.