Своїй коханій я робив пропозицію руки і серця разів 5. Та вона постійно відповідала мені, що ще рано і вона обов’язково вийде за мене, але пізніше. Хоча я вважав, що за п’ять років стосунків ми достатньо знаємо один одного, щоб перейти на більш серйозний рівень. Я любив Тетяну настільки, що хотілося, аби вона була поряд 24/7. Всі мої однолітки, друзі, знайомі давно мали сім’ю, діток і були щасливими в шлюбі.

Я ж довго йшов до цього теж. Та, як би дивно воно не звучало, моя дівчина не готова була до цього. Зазвичай навпаки дівчата мріють про сім’ю, домашній затишок, весілля, білу сукню, романтичний медовий місяць. У нас же вийшов якийсь парадокс. З дитинства мама вчила мене, що сім’я – найцінніше, що є в людини, за цим принципом я і йшов. Тані ж, напевно, ціннішою була воля.

Востаннє після пропозиції руки і серця на Новий рік, дівчина відмовила мені і пояснила це тим, що всі подруги, які повиходили заміж, тепер дуже і дуже нещасні, замучені. І поки що вона не готова жертвувати своєю свободою заради такого. Чомусь, кохана була переконана, що після весілля вона буде тільки ходити за мною і в усьому догоджати, а романтика між нами перетвориться на сварки і непорозуміння, рутину і страждання від побуту.

Я не знаю, чому вона переживала. В свої 16 я переїхав від батьків на орендовану квартиру і до цього часу живу там сам. Тому максимально пристосований до життя. Мені не потрібна нянька. Я навіть готую чудово.

Мене дратувало, що Таня і не погоджувалась стати моєю дружиною, але й не відпускала мене. Постійно твердила, що кохає мене і не хоче втрачати. Але й переходити на інший етап не хотіла. В моїй голові був дисонанс.

Так склалося, що ми обоє любили діток. Тетянка як тільки бачила їх, то бавилась, милувалась, гралася. Але до своїх поки що готовою не була. І в якийсь момент дівчина нарешті усвідомила, що пора думати про сім’ю і прийняла мою шосту пропозицію руки і серця.

Я не тямив себе від щастя, не міг повірити, що нарешті почув це заповітне «так». На радощах я почав відразу планувати розпис. Спочатку ми зійшлись на думці, що просто сходимо до РАГСу, ніяких гулянок. Та потім вирішили провести невеличке весілля, але в традиційному стилі.

Нарешті настав цей довгоочікуваний день. З самого ранку я був на нервах, навіть сам не розумів, що мене так турбує. Я зібрався, вдягнув новий смокінг і сів до автомобіля. Та не встигли ми рушити, як телефон завібрував від сповіщення. Це було повідомлення від Тані.

«Вибач, але я поспішила з відповіддю. Все ж таки я не готова на цей крок. Давай ще трішки почекаємо, а сім’ю створити ще сто разів встигнемо, все життя попереду»

В той момент моє серце остаточно розбилося. Напевно, немає сенсу більше тягнути ці стосунки. Але ж я так її люблю…

КІНЕЦЬ.