Після двох десятиліть шлюбу я опинилась у пастці, мій шлюб здавався мені порожнім. Ми з моїм чоловіком Романом одружилися зовсім молодими.

У міру того, як наші діти зростали, я відчувала відстороненість та роздратування кожною дією Романа.

Я подумувала піти, але не могла зрозуміти, чи звичка, чи залишкові почуття тримали мене на прив’язі. Можливість піти з’явилася, коли моя сусідка запросила мене попрацювати у Німеччині на шість місяців.

Я погодилася, побачивши в цьому шанс освіжитися і ухвалити рішення про свій шлюб зі спокійною головою. Роман весь цей час навіть не здогадувався про мою внутрішню боротьбу.

У Німеччині я поринула у нову культуру і завела знайомства. Однак я також зіткнулася з самотністю вперше за багато років.

Все своє життя мене завжди оточували сім’я та друзі. Ця усамітнення змусило мене задуматися багато про що. За цей час я познайомилася з Ярославом – харизматичним чоловіком, який закохав мене своїм характером, подарувавши мені найяскравіші емоції.

Однак незабаром ті самі роздратування та сварки, які були у мене з Романом, почали спливати у стосунках і з Ярославом. Це прозріння вразило мене; якщо ті самі проблеми виникали в мене з різними людьми, можливо, проблема була в мені?! Мій погляд на Романа змінився; я почала цінувати його добрий та м’який характер.

Я повернулася додому з новою подякою і любов’ю до свого чоловіка. Подорож дала мені необхідну ясність розуму і допомогла усвідомити, що мої проблеми були лише внутрішніми проекціями, а не помилками Романа. Добре, що я це зрозуміла до розлучення, про яке так часто думала.