Мене звати Лариса, мені 45 років. Ось вже декілька місяців я шукаю роботу. Була змушена переїхати на Хмельниччину, й покинути свою улюблену роботу в Х _eрсоні. Поки ми з дочками жили на виплати й на наші  гроші “на чорний день”. 

Я цілісьнькими днями шукала роботу в газетах, в Інтернеті. Блукала вулицями з надією знайти хоч якесь оголошення про роботу. Я вже майже зневірилась, але одного дня я отримала запрошення на співбесіду на вакансію бухгалтера в аграрну фірму. Декілька тижнів тому я відправляла їм своє резюме.  А потім мені ще й зателефонували уточнити чи я прочитала електронного листа.

Приємний голос на іншому кінці слухавки повідомив, що мені призначено особисту зустріч з директором. Від результатів цієї зустрічі буде залежати чи отримаю я місце у їхній компанії. А потім, наче випадково додали «Ваше резюме сподобалося найбільше. Тож ви маєте всі шанси отримати це місце».

За останній час я була шалено щаслива. Я так втомилась шукати роботу. З самого ранку я критилась перед дзеркалом. Зробила укладку та макіяж. Вдягула свою щасливу ділову сукню. Вирішила прийти раніше. Йти було недалеко, тому я вирішила пройтись через парк.  По дорозі повторювала свою майбутню промову. Намагалася вгадати які питання мені будуть ставити й подумки шукала на них відповіді.

Я зайшла у велику, гарну будівлю. Офіс знаходився на 7 поверсі. Я зайшла у ліфт з чоловіком в діловому костюмі. На вигляд йому було за 50. Ми вже майже доїхали, як ліфт раптово зупинився. Ми подзвонили в аварійну службу.

Добре, що я ще маю час, -подумала я.

В ліфті стало душно, чоловік почав швидко знімати з шиї краватку, він хапав ротом повітря. Раптом він впав на підлогу й почав пальцем показувати на свій портфель. Я сіла на підлогу в своєму чистому платті, й почала витрушувати з його портфелю все, що там було. Я знайшла інгалятор, й дала  чоловіку. Через декілька хвилин він став краще дихати. Так ми просиділи ще 10 хвилин. Ліфт запрацював і ми поїхали. Чоловік зник десь в коридорі…

Який мій був зовнішній вигляд, ви можете тільки уявити. На сукні пляма, на колготках стрілка. Не найкращий вигляд, щоб отримати роботу мрії. Але я вирішила спробувати свої сили, тим більше мій потенційний начальник запізнювався. Я пішла до вбиральні, виправила макіяж. Змінила колготки, в мене звичка ще зі студентських років у сумці носити запасну пару колготок. Вологою серветкою відчистила пляму на сукні.

Я прийшла на спевбесіду. Аж тут у дверях з’явився той самий чоловік, якого я врятувала у ліфті. Вадим Іванович запросив мене до кабінету, дуже мені дякував. Я розказала йому про наше життя, а він запросив мене з дочками до себе додому. У нього велика родина, а я його рятівниця. Роботу я отримала. Працюю вже другий місяць. З шефом у нас хороші, дружні стосунки.

КІНЕЦЬ.