Я прийшла на випускний своєї дочки та навіть припустити не могла, що зможу закохатися в людину з якою нам прийдеться приховувати стосунки, я знаю, що нас засудять абсолютно всі, але в 40 років так важко знайти кохання, всі однолітки закидають мене тухлими яйцями, а донька може взагалі перестане спілкуватися

 

Напевно, я просто хочу знайти якесь розуміння, підтримку. Тому що я не знаю, що робитиму далі. Чесно кажучи, весь рік, що минув, я нічого не хотіла змінювати, і все. Тим близьким людям, що я маю, цього не розкажеш, зрозуміло чому. Проблема на поверхні – мені нещодавно виповнилося 40 років, а йому ще й двадцяти немає.

Коли я раніше чула історії на кшталт «якось несподівано все почалося і вийшло», то не розуміла. А трапилося щось у мене все саме так.

Він колишній однокласник моєї доньки. Ми перетнулися з ним узимку минулого року, вже коли вони мали одинадцятий випускний клас. Як так сталося, чому його до мене притягло, що сталося зі мною, не можу сказати. Зрозуміло, нічого поганого не трапилося, йому вже було 18.


Швидше за все, у нього, можливо, навіть була дівчина до мене, я цю тему якось ніколи не порушувала. Але це формальність. А факт залишається фактом. У нас не різниця у віці, а прірва. Він, звичайно, дуже хороша людина. Розумний хлопець, культурний, зараз чудово навчається у хорошому університеті.

І ось, виходить, так зав’язав зі мною стосунки. Я нічого не можу з собою вдіяти. Мені банально надто добре з ним. Мова не лише про ліжко. У нас є спільна мова. Ми дійсно можемо говорити на різні теми, обійнявшись у спокійній обстановці. У мене такого ще ніколи в житті не було. Щоб настільки затишно, найточніше визначення.

А найогидніше одночасно почуття я зазнала, коли вже будучи з ним у стосунках, сиділа фактично поряд із його батьками на випускному, посміхалася їм. Що мені робити? Об’єктивно мені здається, що рано чи пізно зіпсую йому життя. І, зрозуміло, колись все розкриється, і як тоді дивитися у вічі його батькам, наприклад?

Я добре можу поставити себе на їхнє місце. А дочка на мене як подивиться? Скаже, що її мати вижила з розуму. Відпустити його? Так я по вуха загрузла в ньому. І він не хоче мене відпускати. У мене реально ще не було таких сильних почуттів та бажання. Не знаю зараз, який кінець буде у мохй життєвій історії.



КІНЕЦЬ.