Я кожен день бачила цього хлоnчика біля квіткового магазину. А одного разу я наважuлася nідійти до нього, щоб поговорити. Ця мить змінила моє життя

 

З вікон нашого офісу відкривався вид на вулицю, де розташувалися безліч бутиків і магазинів. Під час обідньої перерви я вже тиждень щодня бачила біля магазину квітів хлопчика. Він стояв там хвилин п’ятнадцять і дивився на квіти. За кілька тижнів я встигла звикнути до його білявої головки.

Одягнений був хлопчик досить бідно. Було видно по ньому, що він з малозабезпеченої сім’ї. Мені було дуже цікаво: «Чому квіти його зацікавили?» Одного разу мені пощастило зустріти його на тому ж місці і після роботи. Я вийшла з офісу і зіткнулася з дитиною.

При ближчому розгляданні, він виявився дуже гарною дитиную. Я зупинилася поруч з ним і теж подивилася на квіти. Він підняв на мене погляд своїх великих блакитних очей. -Ти хочеш купити квіти? — спитала я. Хлопчик кивнув. А потім засунув руку в кишеню і дістав звідти кілька дрібних монет.

-Але мені не вистачає … Кінчики губ дитини сумно опустилися. -А навіщо тобі квіти? -Мамі подарувати. Вона дуже багато працює, щоб прогодувати мене і братика. Вона дуже втомлюється, мені хочеться її порадувати.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩