Я часто бачу стареньких людей, які просять допомогу. Та частіше всього, коли ти питаєш, що їм потрібно, вони просять гроші, а не продукти, чи ліки.

Ось нещодавно і в мене подібна історія сталась.

Після неї я, мабуть, ніколи більше не буду допомагати грішми.
У нас під будинком є магазин сільпо, та при вході в нього завжди стоїть старенька бабка просить допомоги. Вчора я йшла із дитиною із лікарні, та не витримала, вирішила запитати, що ж у неї сталось, чи на що потрібні гроші, зараз піду та й куплю.

Старенька спершу сказала, що їй потрібні ліки, а потім, коли я уточнила які, щоб піти зараз й купити, вона почала впрошувати, щоб краще дала грішми. Я ж їй і пояснюю, зо кошти на карточці, готівки при собі не маю. В замін отримала купу проклять та посилань куди трохи далі. Придумую тут, бач, причини, аби не допомагати стареньким та нужденним.

Моя донька взагалі розплакалась. Баба та її налякала своєю поведінкою. Ну хіба ж так можна?! От як дитині пояснювати всю цю ситуацію? Вона ж ще маленька, але задає дуже багато питань. Навіть не змогла зрозуміти, чому ми пішли від бабки та чому вона почала кричати.
Мене аж фарбою окинуло від такої реакції.

Я справді щиро хотіла хоч чимось допомогти.

Та не могла навіть й подумати, що старенька грає на емоціях прохожих та випрошує гроші на щось інше. Або горілку, або й просто відкладає собі десь в банку чи під матрац.

Коли ми прийшли додому, під будинком сиділи жінки, я й вирішила розповісти про свою пригоду. Вони із мене тільки посміялися. Та бабця вже давно таким займається.

Її в нашому районі вже всі знають.

Коли грошей за день не достатньо дають, то вона починає ходити по під’їздах, стукати у квартиру, та розповідати історії про свою важку долю, просить грошей. Але інколи бере допомогу м’ясом або крупами. Таким, щоб потім на ринку можна було перепродати.

Мені б таке навіть в голову прийти не могло!

Того ж вечора ми гуляли з донькою містом. Дістались аж до іншого супермаркету, який був в кілометра два від нас збудований. Та що ви думаєте? АТ бабці під вечір вже й туди дісталась.

Та само історія. Та само поза та молитва.

Я вже й не підходила до неї. Мені зранку з головою вистачило тих матюків та прокльонів. Одне образливо, деяким людям, особливо стареньким щиро необхідна допомога. Вони всіма силами збираються, аби вийти попросити тих пару копійок, за що їм невимовно соромно.

Проте от саме через таких людей як оця бабця, яку ми з донькою зустріли та від душі хотіли допомогти, до справжніх нужденних ні хто не захоче підходити. Всі будуть так само про них думати, що ті прості аферисти, які хочуть виманити гроші.

КІНЕЦЬ.