Наталка розлучилася зі своїм чоловіком два роки тому, але досі боялася заводити нові стосунки. Розлучення було важким. Вона ще до шлюбу почала облаштовувати свою квартиру, яка від бабусі дісталася. А при розлученні, чоловік хотів собі половину квартири, без підстави, квартира була Наташина.

Зрештою чоловік її довго переслідував, хотів якісь гроші. Наталя абияк його позбулася. Одного вечора дівчина сиділа зі своєю подругою в кафе. І тут до них підсіли двоє молодих людей. Наталці відразу сподобався Андрій, і він не зводив погляду з Наташі.

Вони обмінялися телефонами, домовились зустрітись. Якось одразу Наташа від Андрія відчула ту легкість, якої їй ніколи не вистачало у стосунках. Андрій став частіше запрошувати Наташу на побачення, сам він працював у поліції, вільного часу мало. А Наташу цю влаштовувало, вона любила побути одна, тим більше був час, щоб гарненько скучити.

І через рік Андрій зробив Наташі пропозицію, вона погодилася. Якось увечері у двері постукали. Це була симпатична дівчина із 5-річною дівчинкою на руках.

-Я дружина Андрія, це його дочка … Він уже довгий час не виходить на зв’язок, а дитина сумує. Ось я й вирішила з’ясувати, у чому річ. Наташа підготувалася до морально-тяжкої розмови з Андрієм. Чому він взагалі нічого за цей рік не сказав про свою дочку. -Ти пам’ятаєш, що сама мені сказала на першому побаченні?

-Ні, звичайно, стільки часу минуло… -Ти сказала, що ніколи не зустрічатимешся з чоловіком, який вже був одружений і тим більше у якого є діти. Мовляв, для тебе це травма.

Я намагався тоді тобі сподобатися, думав, що потім все розповім. Але не було такої миті. -Ти хоч аліменти платиш? -Звичайно плачу. Вона ж моя донька. -Це добре. Бо якби я дізналася, що не платиш, то ти прямо зараз збирав би свої речі. -А так, у мене ще є шанс на прощення? Наталя взяла паузу, їй треба було подумати.

Але вона зрозуміла, що більше не може жити без Андрія, вибачила його і не пошкодувала. Андрій виявився дуже добрим чоловіком, а через два роки у них народився син.

КІНЕЦЬ.