Протягом тривалого часу я захоплювалася своїм зятем Володимиром за його фінансову грамотність та працьовитість.

Моя довіра до нього була настільки сильною, що я навіть керувала своїми фінансами через нього, особливо після того, як вирішила працювати в Греції, щоб погасити борги, понесені через весілля моєї дочки.

Володимир, який одружився з моєю донькою Надею, мав усе, що я сподівалася побачити у зяті.

Він не був багатий, але його самовідданість та вміння будувати та ремонтувати, не вдаючись до допомоги фахівців, наповнювали мене гордістю.

Однак останнім часом моя повага до нього похитнулася.

Незважаючи на запевнення, що все, чим я володію, зрештою перейде до моєї доньки, Володимир почав наполягати на тому, щоб частина будинку негайно перейшла до нього, стверджуючи, що його внесок виправдовує його претензії.

Я неохоче погодилася, розділивши дім між ним та дочкою, нічого не залишивши собі. Це рішення мало наслідки:

Володимир оголосив про свої наміри залишити мою дочку заради іншої жінки, вимагаючи свою долю будинку. Його виправданням знову було те, що він вкладав час та енергію у цей будинок.

Така зрада збентежила мене. Я дуже шкодую про своє рішення передати власність і тепер побоююся за майбутнє моєї доньки та онуків.

Мені залишається тільки дивуватися: як я могла так серйозно недооцінювати ситуацію і свого зятя?