Усвідомлення глибини зради моїх батьків було найгіркішою пігулкою в моєму житті. Вони в основному залишали мене під опікою бабусі, надаючи фінансову допомогу лише поверхово.

Так, мій зір був врятований завдяки операції, яку сплатила моя мати, і я завжди цінуватиму цей вчинок.

Проте батьки не пропонували мені жодної підтримки в освіті чи інших важливих аспектах життя, а пияцтво мого батька лише посилювало наше відчуження.

Виявивши, що вагітна, я спочатку чинила опір тому, щоб залишити дитину, побоюючись майбутнього, затьмареного бідністю. За умовляннями чоловіка та батьків, я вирішила довести вагітність до кінця.

Мої батьки запропонували одну зі своїх квартир як тимчасове рішення, попросивши натомість провести ремонт, що спочатку здавалося мені справедливою угодою.

Однак підслухана мною розмова між моїми батьками зруйнувала всі ілюзії доброї волі.

Вони планували використовувати ремонт як засіб, щоб зрештою вигнати нас, що без сумніву залишило б нас фінансово виснаженими та вразливими.

Їхній план тепер здавався знущанням, особливо після того, як я зробила значний внесок у їхнє господарство, навіть доглядала матір після того, як вона перенесла операцію на серці.

Самотня, без близьких родичів та друзів, я змушена тепер боротися з суворою реальністю: ті, кого я називала сім’єю, схоже, бачать у мені не більше ніж пішака у своїх грандіозних планах.

Я тепер не знаю, як захистити свою майбутню дитину і себе від тих самих людей, які й мали стати моїми захисниками?