Я довго не могла зрозуміти, чому донька не хоче забирати мене зі староrо сільськоrо будuнку до себе – до міської квартири. Але одного вечора я все усвідомила

 

Скільки років пам’ятаю себе, стільки тут і живу – у невеликому будинку накі краю села. Тут пройшло все моє дитинство, юність та молодість. У цей будинок я привела свого нареченого, щоб він познайомився з мамою та татом, звідси поїхала з чоловіком і повернулася у 30 років з малечею на руках – моєю дочкою. Не склалося життя у нас із чоловіком разом, розлучилися. Але мене з радістю батьки знову прийняли до себе, яких згодом не стало. У цьому домі і моя дочка виросла, заміж вийшла, онука мені подарувала. Ціла цікава історія з величезним кошиком спогадів.

Тільки от тепер, якщо відкинути сентиментальність, треба подивитися на цей будинок реально: він почорнів, просів, зігнувся, підлога прогнила, а дах, покритий старим шифером, став спадаючим. Моя дочка із зятем сказали, що стіни в будинку цвітуть, а ремонтувати будинок цей марно, адже він незабаром сам розвалиться. Їхній дитині жити в таких умовах погано, тому вони поїдуть у місто краще і орендуватимуть квартиру. Зібралися і поїхали утрьох. А я лишилася сама. Важко одній, але іноді ходжу поговорити до сусідів, допомагаємо один одному.

А нещодавно зустріла свою сусідку — біжить щаслива, аж світиться, так їй радісно на душі! Що таке? Відразу почала мені хвалитися, що її син з невісткою купили невеликий будиночок за містом з трьома кімнатами, добротний, з усіма зручностями, навіть крихітна ділянка для вирощування квітів та рослин! Загалом, вони її забирають із собою жити. Отак їй пощастило! Я навіть позаздрила – мене б так забрали жити діти до себе! І ось начебто мрія почала здійснюватися. Мої діти зателефонували і сказали по телефону, що готується сюрприз із житлом, приїдуть і все розкажуть.

Я така щаслива була. Діти приїхали та почали розповідати, що беруть у кредит квартиру, хочуть взяти мене та показати її. На таксі, майже в урочистій обстановці, ми приїхали до великого будинку! Під’їжджаємо ще й до нового мікрорайону, новобудов. Діти з машини вийшли такі щасливі, показують мені новий ліфт, 4-й поверх, а от і квартира. Трикімнатна! Просторий, світлий, ремонт вже є. А я на радощах і говорю: — Дітки, а де ж моя кімната буде? Дочка якось зам’ялася, а потім каже: — Мамо, ну ось, весь сюрприз зіпсувала! Ми ж хотіли, щоб ти за нас, як за своїх дітей, зраділа! Ну як ми тут усе помістимося?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩