Ми проживали у чотирьох, мама, я і дві менші сестрички. Нас відвідувала наша бабуся, адже квартири поряд. Я виросла без тата і навіть не знаю як він виглядає, а ось батька моїх сестер я добре пам’ятаю. Він завжди був добрим до мене і ставився до мене як до рідної. Але коли народились мої сестри, а вони близнючки, мене перестали помічати.

Мама приділяла мені час, а ось дядько Артем.

Від народження менших сестер він став грубим та черствим. Я не хотіла скаржитися мамі, тому мовчала до того часу, поки вона сама не дізналася, як змінилося ставлення дяді Артема до мене.

Вони посварилися і мама прогнала його з нашої квартири й ми більше ніколи його не бачили. З того часу, ми далі жили чотирьох. Якщо потрібно було побути з меншими сестрами, до нас приходила бабуся.

Так і ми виросли у жіночому колективі. Після закінчення школи я вирішила вступати до університету, який був у нашому місті, але душею я хотіла навчатися в столиці. Мій розум мені сказав, що зараз не час їхати й залишити рідних самих.

Одного дня мама вирішила поговорити з нами за вечерею. Вона пропонувала продати квартиру бабусі та нашу, а натомість купити одну, але велику і простору. І разом буде легше жити й завжди допомога буде.

Всі були згідні.

Отож за тиждень ми вже переїхали у нову квартиру. Мені дали окрему кімнату, також мама мала кімнату з бабусею, а менші сестри в іншій кімнаті разом. Всі були щасливі. Пройшло трохи часу і ми познайомились зі сусідом. Він на три роки старший від мами й немає дружини. Сусід почав проявляти знаки у ваги в сторону моєї мами, я бачила, що їй це подобається, вона аж почала “світитися від щастя”.

Оскільки Юрій мав також свою квартиру, вони вирішили, що буду його квартиру здавати, щоб мати додатковий дохід, а у наші жити разом. Спочатку ми добре ладнали.

А трохи згодом Юрій дуже змінився та почав ставитися до нас з сестрами холодно та непривітно, я йому взагалі не подобалась, він це навіть мамі казав. Я часто сварилась з ним, але мама навіть не намагалась нас заспокоїти, навіть підтримувала Юрія.

Мені було дуже не подобалось. Я вирішила перейти навчатися в омріяний університет в столиці. Ніхто мені не забороняв уже. Моя мама тільки коли проводжала мене на поїзд зовсім легко мене відпустила.

Як же в той момент мені було боляче.

Це виходить, що вона проміняла мене на зовсім не знайомого їй чоловіка.

КІНЕЦЬ.