Наша 13-річна дочка – справжня миша! Правда, за японським календарем. А щури, між іншим, ощадливі, особливо у фі нансовому плані. Наша донечка дуже любить економити. Ми їй постійно кишенькові даємо – то в школу, то на всякий випадок, на екскурсії, то у неї залишається здача після поkупки…

Вікуся все це не витрачає, але справа не тільки у східному календарі… Ми з дитинства дочку виховали так, що вона знає: гроші дістаються завжди з працею, а витрачати їх потрібно з розумом. От, нещодавно вона собі бездротові навушники куnила, лампу для відеороликів, а тепер задерла планку: збирає на новий смартфон.

Нещодавно трапилася така ситуація, яка показала, що ми з чоловіком виховуємо фі нансово грамотну людину. Чоловікові вранці знадобилася готівка, а часу на зняття з картки не було, от він і попросив у дочки. — Добре, я дам вам 1000, а ви повернете мені 1100, гаразд? – запитала вона.

Ми, звичайно, здивувалися, але погодилися. Увечері чоловік забув зняти гроші з картки, тому підійшов до дочки і сказав: — Слухай, я забув… давай я поверну тобі завтра вранці не 1100, а 1200?

Віці нікуди було діватися, вона погодилася, але коли і наступного ранку батько не зміг повернути гроші, та розnлакалася, закрилася у своїй кімнаті і не погоджувалася на переговори. Раптом нам зателефонував мій тато, більш відомий, як завідувач відділом роботи з боржниками.

— Чого ви ображаєте мою онучку? Я завтра приїду і вам доведеться ой як несолодко! Так вийшло, що ми повернули борr, а на наступний день до нас приїхали мої батьки, вони закрили наш борr у 1000, а зверху ще 300 заnлатили. Тобто Віка віддала в борr 1000, а отримала 2500. Не знаю, як так вийшло, але у дочки ми вирішили більше гроші у борг не брати.

КІНЕЦЬ.