Ось мені вже давно за 60, побачила багато всього на своєму віку, але щоб власний син так зустрів нас з чоловіком — точно не могла очікувати. Ми з чоловіком живемо душа в душу, обоє обожнюємо гостей, любимо влаштовувати свята, накривати на стіл, адже з собою нічого не віднесемо, та й на старості вже хочеться уваги і тепла.

Ми обидва втомилися від міського життя, тому вирішили nродати все та перебратися до села; там завели невелике господарство, і наш молодший син часто до нас приїжджає, доnомагає впоратися з городом.

Мені здається, якби не він, ми б не впоралися з усім цим, а от усе, що стосується старшого сина, то він приїжджає до нас дуже рідко, бо дружина його не хоче їхати до села: звикла до міського життя. Якось приїхала вона до нас і почала виявляти невдоволення з приводу того, що син привіз її до села, замість відвезти в цікаве місце.

Після цього я вирішила їх не запрошувати до себе додому. Якось зібралася і поїхала з чоловіком до них, заздалегідь сказала, що приїжджаємо онуків побачити і залишитись на кілька днів.

Приїхали ми до сина в гості, все пройшло добре, невістка ледве стримувала себе; думала, вона зрозуміла, що поводилася, м’яко кажучи, не дуже, але, коли настав час лягати спати, я знову зазнала шоkу. Син заявив нам, що для нас забронювали номер у готелі, щоправда, він не розкішний, але на ніч зійде; ми відмовилися, сказали, що можемо і на кухні перечекати ніч, уранці поїдемо.

Невістка влізла у розмову і сказала, що номер уже заброньований, нам нічого не треба nлатити – і отак нас відвезли до готелю. Більше ми навідуватись у гості не будемо, бо мені незрозумілі сучасні традиції гостинності.

Джерело