Вирішuла nіти в гості до сина, заодно і трохи доnомогти невістці. Але як тільки відчинилися двері, я трохu дару мовu не втра тuла

 

Вирішила піти в гості до сина, заодно і трохи доnомогти невістці. Але як тільки відчинилися двері, я трохи дару мови не втра тила

Я завжди пишалася своїм сином, але, схоже, я була не першою людиною в його житті. Хоча … як дивитися. Мені просто стало дуже прикро від його недавніх вчинків. Після весілля син заявив, що хоче переїхати в село зі своєю дружиною. Я спочатку взагалі нічого не розуміла, потім, коли він сказав, що так буде краще для ваrітної дружини, зрозуміла, але теж не зовсім.

Наше місто не з найбільш забруд нених. Жити тут цілком можна: у нас є чисте повітря, багато парків, машин замало щодо інших міст… Загалом, я вирішила не втручатися в життя дітей.

Минуло два роки. Онукові скоро виповниться 2, а я за весь цей час бачила його тільки на екрані телефону, і то нечітко, так як зв’язок у них не завжди ловить. Діти часто запрошували мене до себе, але до них мені було їхати 6 годин на поїзді, та й не хотіла я стати зайвим напрягом.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩