З хлопцем 5 років разом (не офіційно), пів року тому я дізналася, що чекаю дитину, це звісно було не заплановано. Нам з ним по 24 роки.

Він наполіг на тому, щоб залишити дитину і був дуже радий цій події. Але минуло вже пів року, а про весілля у нас немає й мови!

Він все відмовляється, каже, що час до появи дитини ще є і ми ще встигнемо розписатися. Для мене, звісно, це дуже прикро. Він постійно то на роботі, то на тренуваннях, то ще десь зі мною мало куди виходить. Вдома бачу його годину вранці та годину ввечері. А так хочеться підтримки.

На всі мої нездужання, нудоту, поганий настрій реагує так тобі завжди погано. Не знаю, як це все розцінювати, часом думаю, що коли дитина з’явиться, то  він взагалі вдома не буде з’являтися, хоча він  так хотів цю дитину.

Я розумію, що в моєму становищі треба піклуватися зараз про себе і дитину, але думка про те, що моя кохана людина не може або навіть не хоче офіційно оформити стосунки, змушує мене сумувати і наводить на погані думки.

Іноді навіть хочеться зібрати речі та піти, тому що навіть на етапі очікування дитини я практично не бачу його. Як заспокоїтись?

Чи варто просто прогнати погані думки? Чи варто йти, якщо вже неодноразово були думки про це?

КІНЕЦЬ.