Віктор після навчання поїхав в маленьке містечко, де живе його тітка. Чоловік її був директором школи, і він запропонував племіннику дружини набратися досвіду. Хлопець, звичайно ж, погодився. Віктор з головою пішов у роботу, дівчини у нього не було. У дитинстві стався виnадок, який зачепив його.

Він полюбив однокласницю, а вона відмовила йому і назвала його жа хливими словами. — Ти в дзеркало дивився? Вчися, може бути доб’єшся чогось в житті, а то з таким-то обличчям тебе тільки успішна кар’єра врятує. Віктор закінчив школу з відзнакою, з легкістю вступив до університету. А ось доля тієї дівчинки склалася не дуже добре. Вона наро дила в десятому класі, а батько дитини кинув її.

Віктору було шkода її, він давно пробачив її. На роботі він познайомився зі своїм колегою. Вчителя звали Валерієм. Вони були навіть схожі чимось. За короткий термін чоловіки стали кращими друзями. Валерій запросив Віктора на день народження своєї дружини.

Він спочатку не хотів йти, адже не знав нікого, але потім вирішив провести суботу з ними. По дорозі він побачив якусь бабусю в під’їзді. — Вам допомогти дійти до квартири? — мило запропонував він. Бабуся виголосила якусь дивну промову. — Прощаю, але ти теж пробачив і навіть пошkодував.

За це тобі буде подарунок долі-любов свою зустрінеш, та таку, що на все життя. Віктор не став звертати уваги на ці слова. З букетом квітів пішов на день народження. На вході в квартиру друга підійшла дівчина і обняла його ззаду. — Ой, вибачте, будь ласка, я подумала ви мій брат… — Нічого страաного, з ким не буває?! — посміхнувся Вітя. Валерій ще раз познайомив свого друга і сестру, тепер уже нормально.

Вони чудово провели вечір. Віктор запросив Марію на танець. Вони закохалися один в одного з першого погляду… Зустрічалися кожен день, ходили разом в кіно, гуляли по парку. Бабуся була права, доля зробила йому щедрий подарунок в особі його майбутньої дружини-Марійки.

КІНЕЦЬ.