Віктор відмовuвся від нашої донькu зарадu весілля із баrатою дружuною. Повернувся він лuше через 14 років, і ось яку відповідь отрuмав від дочки

 

Мені було 18 років, коли я вийшла заміж. Батьки були проти. — Гаразд, якщо любиш його, ми згодні. А як інакше, я була вагітна, термін немаленький. Ще більше чинили опір батьки чоловіка. Вони хотіли собі іншу невістку, мали плани на сина. Але Віктор вибрав мене.

У нас було скромне весілля, адже оплачувала його я. Батьки та родичі настільки були проти нашого шлюбу, що відмовилися брати участь в організації та приїхати. Після весілля ми переїхали до бабусиної квартири. Бабуся була рада нам. Одну кімнату трикімнатної квартири вона віддала нам, вранці готувала нам сніданки, а після народження нашої доньки, сиділа з нею доки я вчилася. — Внучко, не можна відставати від навчання.

Жодна академічна відпустка нам не потрібна. У мене сил вистачить на дитину. Віктор за доnомогою батька влаштувався на роботу. Робота була неподалік батьківського будинку, він часто обідав там. Як виявилося, батьки не відмовилися від ідеї одружити сина з іншою, баrатою дівчиною. Минуло півроку, і Віктор почав сваритися зі мною через дрібниці. Ну , зрозуміло, він же не міг підвестися і просто так піти, йому потрібний був привід.

Невдовзі він знайшов сам. Він почав умовляти мене поговорити з бабусею, щоб вона nродала квартиру і купила нам двокімнатну, а собі однушку. Він навіть сам доглянув квартири, що підходять за ціною.Я відмовлялася це робити, адже квартира, по-перше, бабусина, по-друге, вона й так залишиться нам. Після цього він пішов. Я довго не могла прийти до тями, навіть хотіла руки на себе накласти. Витягли мене з цієї ситуації бабуся та донька. Тобто бабуся в один день, уклавши доньку спати, прийшла до мене і відхлюпала мене рушником:

— Чи не хочеш жити? Подумай про доньку. Мені лишилося жити мало, з ким вона залишиться? Пішов і чорт з ним. Ти молода та красива, знайдеш іншого. Я наступного дня подала на аліменти. Нарахували з моменту роз лучення, тож вийшла кругла су ма. Чоловік став дзвонити, мовляв забери виконавчий лист. А я поставила умову: «відмовся від дочки, заберу!» Минув тиждень, зателефонував kолишній свєкор, сказав, що Віктор напише відмовну. Пройшло кілька років. Я зустріла Андрія, чоловіка, який полюбив мене та мою дочку.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩