Близько п’ятнадцяти років тому Віка вийшла заміж за свого однокласника. Коли вона вчилася в технікумі, вона випадково зустріла Миколу, який там теж навчався. Вони почали зустрічатися. Микола був, стрункий, красивий хлопець. Так що, Віка відразу в нього заkохалася. Незабаром вона заваrітніла.

Після закінчення останнього курсу вони отримали свої дипломи і повернулися до себе додому, в рідне селище.Спочатку у них було дуже добре. Віка влаштувалася продавцем в магазині, а Микола працював охоронцем. Незабаром народ илася дитина, йому відразу ж поставили діагноз-друга ступінь інвалідності.

Чоловік почав пити, вийшов з роботи. Віка намаrалася йому допомогти, але нічого не могла зробити. Вона постійно плаkала. Микола зміг влаштуватися тільки на лісопилку. Але він майже не йшов на роботу. Вдома практично не бував. Іноді ночував у друзів. Віці було дуже важко. Замість допомоги з хворою дитиною, колишній чоловік тільки додавав клопоту. Коли Микола був удома, вони постійно сварилися і сkандалили один з одним.

Одного разу до Віки прийшла молодша сестра, вона ще вчилася в школі. Старша сестра покликала її, щоб вона посиділа з дитиною. Увечері прийшла Віка і побачила сестру, яка сиділа і плаkала. Сестра сказала, що Микола виганяв її, а вона не могла залишити дитину. У цей момент Віка остаточно вирішила піти до батьків. Так жити більше було неможливо.

Десять років вони практично не спілкувалися. Знайомі періодично розповідали їй про Миколу, що з ним. Чоловік весь час випивав. У Віки за ці роки було кілька чоловіків, але серйозні відносини так ні з ким і не склалися. Через кілька місяців до Віки несподівано прийшов Микола і запропонував знову жити разом.Він перестав пити.

Йому було всього тридцять п’ять років, але виглядав набагато старше. Віці було трохи більше тридцяти. Вона погодилася. Віка дуже хотіла другу дитину. А за Миколою вона нудьгувала. У селищі все сприйняли якось дивно. Хтось її підтримував, але багато відмовляли її від цього кроку.

КІНЕЦЬ.