В своїх мами й тата я – єдина дитина. Наша сім’я завжди проживала разом з батьковими батьками, ми жили, можна сказати, великою родиною і це все дитинство дуже подобалося мені. Було дуже цікаво з бабусею і дідусем, адже вони мені здавалися такими мудрими в усьому, могли багато цікавого розповісти.

Коли наші мама й тато одружилися, то всі турботи по господарству взяли на себе наші бабуся і дідусь. Вони працювали на високих посадах в обласному управлінні, тому могли і повністю забезпечували молодих своїх дітей і їхню сім’ю.

Мої батьки, в свою чергу, перестали взагалі замислюватися, про що-небудь, і жили тільки в своє задоволення, всі проблеми за них вирішували бабуся і дідусь. На роботу їх також влаштували батьки, ще й шукали їм гарні місця.

Як то кажуть, жили моїй мама й тато і не тужили, проблем своїх не мали, за них все вирішували їх рідні батьки.

У літню пору року мої батьки вважали за краще брати основні та додаткові відпустки, що давало їм можливість пару місяців відпочивати на курортах, які, знову-таки їм оплачувалися виключно мамою та батьком мого тата. Так і протікала їх безтурботне життя, до якого вони дуже швидко звикли.

Після мого народження, мама була в декреті, але їй допомагала зі мною нянечка Анастасія Григорівна. Дуже хороша та порядна людина. Вона мене і виростила, можна сказати. У мами були щоденні термінові справи, пов’язані з доглядом за собою. І знову їм забезпечувалася свобода дій і безвідмовність в бажаннях.

Після закінчення інституту, я влаштувався на улюблену роботу, мені вона дійсно дуже подобалася, тому я радів дуже, що все у мене вдалося. Нехай вона не дуже високо оплачувана, але приносить величезне задоволення, а зарплата дозволяє не мати ні в чому потреби, на життя вистачає. Звісно, я дивлюся в перспективу, тому розумію, якщо старатимуся і розвиватимуся, то все у мене вийде якнайкраще.

Я кожен день прокидаюся вранці і мені приємна думка про те, що потрібно йти туди, де мене цінують. А зарплата поступово збільшиться, потрібно лише старатися і все обов’язково налагодиться. Моя улюблена дружина Наталя теж дуже працьовита та господарська людина. Ми з нею і познайомилися на роботі також.

Її величезні сині очі з першого погляду повністю підкорили мене, я щиро закохався у цю жінку, вона неперевершена людина.

Ми з першого погляду відчули те, що не кожному дано пізнати. Ми розуміємо один з одним з пів слова і я дуже радію, що мені зустрілася на життєвому шляху така проста, добра та хороша людина.

Після весілля я і Наталя вирішили орендувати житло, тому що жити з моїми батьками, ми не хотіли, адже зрозуміли, що дві сім’ї під одним дахом, це зовсім не просто.

Нещодавно у нас відбулося поповнення в родині. З’явився довгоочікуваний маленький синочок, ми з дружиною дуже щасливі були. Наталя категорично відмовилася від няні, сказала, що все зможе робити сама і їй не потрібні ніякі помічниці.

Мені, звісно, здавалося, що самій їй складно буде впоратися з таким обсягом клопоту. Однак Наталя моя легко справляється, вона молодчина у мене. Її батьки часто приходять до нас в гості і допомагають. Ми щасливі, що окремо живемо, адже маємо свій простір і відчуваємо себе господарями свого життя.

Здається, моє життя склалося дуже добре, я відчував себе дуже щасливою людиною, адже у мене є така хороша сім’я, а це найголовніше в житті людини. Все б нічого, але є одна велика проблема. Після того, як бабусі й дідуся не стало, мої батьки раптом зіткнулися з проблемами буття, про які особливо ніколи й не замислювалися.

Вони, будучи пенсіонерами, виявилися не готові до самостійного життя. Їм, чомусь, дуже не вистачає їх пенсії, адже це дуже маленькі суми. Ми теж живемо скромно, можна сказати, адже зараз працюю я один. Але ми, тим не менш, справляємося, хоча й економимо добре, а батьки не можуть на дві пенсії прожити. Та люди, в їх віці. якось же живуть.

І ось, вже пару місяців, вони просять у мене допомоги, хочуть, щоб я їх зараз повністю забезпечував, так як не звикли собі ні в чому відмовляти. Мої бабуся і дідусь все життя мали дуже гарні доходи, за рахунок яких і жили мої батьки дуже багато років підряд.

Я розумію, що вони мої мама й тато і дали мені життя і я їх єдина дитина і в них надія лише на мене одного. Але якщо взяти себе в руки і доцільно розпоряджатися грошима, то все у них вийде. Тим більше у мене у самого сім’я, яку я повинен забезпечувати і дитятко маленьке ще й.

Я намагаюся пояснити це своїм власним батькам, але у відповідь чую тільки звинувачення в байдужості і безсердечності своїй. Як же мені бути?

Адже зараз, поки синок маленький, у нас не залишається зайвих грошей. А мої батьки дорослі люди, але чомусь не можуть зрозуміти, що нам теж зараз не просто. Ми й так економимо дуже. Чому я маю економити на своїй сім’ї кожну копійку, щоб мої батьки на пенсії добре жили?

КІНЕЦЬ.