Йшлося про доволі велику суму, я порадилася з чоловіком, і він погодився, щоб я дала своїй мамі гроші на ремонт її будинку. Тепер я про це дуже шкодую. Краще б я сама зайнялася цим ремонтом, бо всі гроші мама віддала брату, якому не вистачало на покупку машини. Максим вирішив купити собі стареньке авто, щоб могти підробляти таксуванням. Справа непогана, але чому за мій рахунок? Ми з мамою не про це домовлялися! Я просто не розумію, як так можна було вчинити

 

Я вважаю, що мама дуже неправильно вчинила, коли віддала гроші, які я дала їй на ремонт її хати, моєму брату Максиму. Мама не вбачає в цьому нічого поганого, а у мене після цього просто пропало бажання їй допомагати, адже це не перший раз, коли я допомагаю матері, а моя допомога спливає до Максима.

Мені 38 років, а брату моєму, Максиму, 40. Він нещодавно лише одружився, і дружину взяв собі свою ровесницю, яка також ще не була заміжньою. Мама дуже раділа, бо вже перестала вірити в те, що брат хоч колись одружиться. Вона звикла постійно його покривати, бо він у неї любимий синочок.

До мене у мами ніколи не було навіть приблизно таких теплих почуттів. Вона мені завжди говорила, що я або сама маю про себе подбати, або мені потрібно вдало вийти заміж, щоб мене забезпечував чоловік.

Я вивчилася, пішла працювати, і зараз навіть дуже непогано заробляю. Заміж я теж вийшла, мені з чоловіком пощастило, він у мене дуже хороший, у нас є двоє діток.

Мама нами не цікавиться, вона моїх дітей, своїх онуків, може по кілька місяців не бачити, не відчуває вона такої потреби. А от коли у брата народилася дитина, то мама просто літала від щастя, з цим онуком мама постійно няньчиться, купує йому все.

Живе мама сама, у неї на околиці нашого містечка є власний будинок, в якому ми всі колись жили разом. Цей будинок давно потребував ремонту, і мама не переставала мені про це нагадувати. Вона бачила, що гроші у мене є, тому і просила мене про це, а не брата. Максима вона завжди жаліла, вважала, що йому важко, а тут ще й дружина в декреті, дитина маленька.

Йшлося про доволі велику суму, я порадилася з чоловіком, і він погодився, щоб я дала своїй мамі гроші на ремонт її будинку. Тепер я про це дуже шкодую. Краще б я сама зайнялася цим ремонтом, бо всі гроші мама віддала брату, якому не вистачало на покупку машини. Максим вирішив купити собі стареньке авто, щоб могти підробляти таксуванням.

Справа непогана, але чому за мій рахунок? Ми з мамою не про це домовлялися! Я просто не розумію, як так можна було вчинити?

Я вже багато років мамі допомагаю. І комуналку сплачую, і продукти купую, і гроші даю. Виходить, я працюю на двох роботах, матері допомагаю, а вона ці гроші Максиму віддає? Я коли про це дізналася, була дуже обурена. Чому я повинна забезпечувати матір та брата? У мене є сім’я: чоловік, діти, я про них маю дбати, а не про сім’ю дорослого брата.

Після цього я взагалі перестала допомагати матері. Вона моєї допомоги зовсім не цінує. Тепер нехай брат заробляє, і робить мамі капітальний ремонт, думаю, це буде вірно. До того ж, я впевнена, що мама свій будинок перепише на Максима, а мені нічого не дістанеться. Цілком можливо, що вона уже це зробила.

Я просто не знаю, як в такій ситуації себе поводити? Не відрікатися ж мені від матері, але і сім’ю дорослого брата я відмовляюся тягти на собі.

КІНЕЦЬ.