Була у мене подруга Маргарита. Ми з нею навчалися у школі, за одною партою сиділи. Так сталося, що я все життя працювала медсестрою в лікарні. Маргариті пощастило більше. Вона була з заможної родини. Коли помер її батько, вона отримала у спадок його фірму. Так Маргарита стала забезпеченою бізнес-леді.

Перший шлюб Маргарити був недовгим. Через п’ять років вона розлучилася, бо той факт, що була вона безплідною дався взнаки. А два роки тому познайомилася моя подруга з молодим хлопцем Анатолієм. Йому було 26 років, а їй було вже 42. Вони одружилися. Нового чоловіка Маргарити я ніколи не бачила. Лише чула від неї, що Анатолій дуже вродливий. Подруга його дуже ревнувала.

Жили вони в її великій трьохкімнатній квартирі. Маргарита подарувала йому розкішний автомобіль. Всі знайомі наші говорили, що Анатолій – звичайнісінький альфонс. Але Маргарита не вірила нікому. Вона просто обожнювала його!

Зустріла я її два місяці тому у лікарні. Виявилося, що у Маргарити діагностували онк ологію. Р ак легенів. Остання стадія. Залишалося їй жити від сили декілька тижнів – місяць. Дійсно, виглядала вона не дуже добре.

Через тиждень я зателефонувала їй, дізнатися про її самопочуття. Молодий чоловічий голос відповів мені, що Маргарита у лікарні. Поїхала я туди.

В онкології я вперше побачила її чоловіка. Із кабінету лікаря вийшов вродливий чоловік у стильній сорочці та модних джинсах. Йому щойно повідомили, що його дружині залишилося жити декілька днів. Він пройшов повз мене гордовитим кроком. Потім з кабінету вийшов лікар, який пробурмотів під ніс:

– Св олота!

А потім, побачивши, що я дивлюся на нього, пояснив:

– Вибачте, будь ласка. Уявіть собі: у нього було абсолютно байдуже обличчя, коли я повідомив йому, що Маргарита проживе два-три дні. Сидить і по телефону клацає. Я говорю, що вона, можливо, помре завтра. А він питає, коли йому віддадуть її золоті прикраси. Я просто в шоці!

Коли Маргарита приходила до свідомості, вона постійно кликала його. До Анатолія телефонували, благали прийти до неї, вона ж помирала. А він відмовлявся. Говорив, що у нього справи, адже тепер треба переймати бізнес дружини.

А Маргарита все ніяк не могла спокійно померти. Декілька разів її серце зупинялося, а потім знову запускалося знову. Вона чекала його. А він не приходив. До нього телефонували знову. А він говорив:

– Зателефонуєте, коли вона помре…

Маргарита п омерла ввечері. А він приїхав аж наступного дня. Анатолій не заходив до п омерлої. Він відразу попрямував до санітарки по золоті речі своєї дружини. Вона віддала. А потім та санітарка сказала йому услід:

– Св олота!

– Яке ти маєш право? Та я зроблю так, що тебе сьогодні звільнять! – повернувся до неї Анатолій.

– А я й не переймаюся! Я на пенсії, мені немає чого втрачати. А от ти…! І ніхто до тебе й не підійде! – крикнула йому жінка.

Через рік я дізнався, що санітарку звільнили по його милості. А вдівець Маргарити потрапив до лікарні. У нього виявили зл оякісну пух лину.

КІНЕЦЬ.