Уві сні бабуся вказала мені на дверцята свого столика, а коли я і в правду відкрив їх, то від здивування ледь не втратuла дар мовu.

 

Коли моєї бабусі не ста ло, я ще вчився в університеті. Це стало сильним ударом для мене, адже бабуся була моїм найкращим другом. Я довіряв їй всі свої секрети, вона завжди була готова підтримати мене і допомогти порадою, а тут… Мені довелося різко стати дорослим і самостійно прийняти всі удари життя.

Я влаштувався на роботу, почав ремонтувати мобільники та іншу техніку. Я тоді не доїдав, але збирав на свою мрію – на мотоцикл. Нарешті, потрібна сума зібралася, і я купив свою ластівку, однак радіти довелося недовго.

Незабаром я потрапив в ава рію, і про роботу довелося забути надовго: я зламав руку, а моя робота була пов’язана з дрібними деталями… І це був не кінець ланцюжка невдач в моїй родині. Через місяць після цього мама серйозно захво ріла. Їй призначили оnерацію, на яку у нас не вистачало грошей.

Забув згадати: я тоді жив у квартирі бабусі, і ми тоді вирішили, що потрібно продати її, адже іншого виходу не було… Одного разу я повернувся додому, зняв куртку, і ось так в одязі впав на диван і заснув.

Уві сні я бачив бабусю, яка стояла перед своїм туалетним столиком і намагалася відкрити маленькі дверцята під ним. Вранці я прокинувся від того, що мені здалося, як бабуся кличе мене зі своєї кімнати. Я пішов туди, і мій погляд зупинився на тих самих дверцятах. Вони відкрилися з працею, але те, що я там побачив…

В маленькому мішечку лежали великі шматки золота і прикраси з коштовними каменями. Всього чверті цього добра вистачило на те, щоб оплатити оnерацію мами. Тепер, кожен раз, повертаючись додому, я вітаюся з бабусею, адже впевнений на всі 100%, що вона завжди стежить за нами і охороняє нас зверху.

КІНЕЦЬ.