Якось мені вдалося в останній момент придбати квиток на футбол. Тоді ще відбувся товариський матч між “Шахтарем” та “Барселоною”. А, оскільки  ця команда втратила свій стадіон, їм довелося переїхати. Такої події я аж ніяк не міг пропустити, тому і зірвався в останній момент. Вирішив їхати поїздом в плацкартному вагоні. Квитків на нижні полиці, звичайно, уже не було, тому довелося купувати на верхню.

Коли я зайшов до вагона та знайшов своє місце, то побачив, що мої сусіди уже застелили свої нижні полиці. Мені потрібно було ще показати свій квиток провіднику, тому я акуратно відгорнув постіль вбік та присів на краю полиці з речами. Незабаром повернулися мої сусіди по купе знизу, це були молодята, та почали галасувати, вимагаючи, щоб я негайно зайняв своє місце згідно з купленим квитком.

Мені нічого не залишалося, як закинути свої речі. Наостанок я запитав чи можу я повечеряти за столиком, бо не встиг у тій метушні навіть поїсти. На що молоді люди відповіли:

– Ми вже забралися спати, завтра вже поїсте. Потрібно було купити квиток на нижню полицю завчасно.

Я все зрозумів та повечеряти вирішив все одно. Дістав із рюкзака термос, почав чистити яйця. Та, поки я це робив, ми прибули на першу зупинку, потяг загальмував та шкарлупи від яєць полетіли прямісінько в декольте до новоспеченої дружини.

Її чоловік із гнівом подивився на мене та, допомагаючи діставати сміття з декольте дружини сказав до мене:

– Ви, що не вмієте себе поводити?

Сусіди з бокових полиць ледь не вмерли зі сміху.

– Ще може скажіть, що вам не сподобався привід допомогти своїй дружині в такому випадку, – з посмішкою сказав я та заходився їсти.

Самі винні в ситуації, що склалася, не дали мені нормально поїсти, а я не можу спати на голодний шлунок.

Мені ще довго не вдавалося заснути, бо ще було смішно через випадок, який щойно зі мною відбувся. Совість мене зовсім не мучила та я черговий раз переконався як в реальному житті людей наздоганяє карма.

КІНЕЦЬ.