— Мамо, я хочу одружитися. У суботу підемо до дівчини знайомитися з її батьками, – оголомшив син свою матір.

— А вона хто? – з нетерпінням запитала мати у Данила.

— Вона багато разів до нас додому приходила з іншими друзями, ти її бачила, – відмахнувся він.

— До нас багато хто приходив, всіх і не згадаєш, – задумливо відповіла жінка та почала готуватися до сватання.

Данило до кінця тижня приходив додому пізно й мати його майже не бачила. Вона працювала на заводі, тому рано вставала на електричку. Тільки ввечері, повертаючись додому жінка бачила помиту гору посуду та стіл, що стояв серед кімнати.

— Знов Данило додому друзів приводив. Добре, що прибрали за собою та звільнили квартиру до мого приїзду, – сказала жінка вголос, – напевно, буде у мене гарна невісточка.

У суботу відбулося сватання, тільки не таку господиню мати сину бажала. Коли вони тільки зайшли до квартири дівчини, жінка відразу відчула, що щастя їм не буде. Не до такого звик Данило.

Шпалери були затерті та старі. Було видно, що ремонт не робився років з двадцять, а може й більше. Шафи у коридорі не було і всі речі не вміщалися на вішак, тому їх складали на стілець. Коли жінка пішла до ванни помити руки, там не було плитки, все знаходилось у стані ремонту.

Після знайомства з сім’єю, стало зрозумілим, що мати сама виховувала двох дочок. Вона тягла дві роботи, щоб забезпечити дівчат, проте на ремонт грошей не вистачало, як і часу на їх виховання.

— Де ви плануєте жити після весілля? – запитала мати Данила.

Не чекаючи пояснень сина, наречена випалила:

— У вас звісно. Правильно, коли чоловік бере дружину та приводить її до себе додому.

Жінка була приголомшена, проте не заперечувала.

— Добре, живіть, тільки дайте мені спокій після дев’ятої вечора. Я стомлююсь на роботі, – поставила свою умову мати. – А як щодо холодильника, вам же свій потрібен?

Дівчина не дала й слова сказати нареченому, як сама взяла всю ініціативу у свої руки:

— Навіщо нам окремий холодильник? У вас же є! Я працюю, десь я куплю продукти, десь Данило, а десь Ви. Якось помиримось.

Якщо Ви не проти?

Дівчина дивилась на жінку очікуючи відповідь.

— Не проти, але життя покаже.

Мати продовжувала запитувати:

— Данило, на коли весілля плануєте?

— Ну, мамо, ми ще не думали про точну дату, – вагаючись відповів син.

Далі розмова пішла про організаційні моменти та можливий ремонт у квартирі дівчини.

Коли мати з сином повернулися додому, вони ще довго розмовляли про цей вечір. Жінка запитала:

— Данило, ти впевнений у своєму виборі?

— Так, мамо, я люблю її дуже, – відповів хлопець.

— Я бачу, що вона буде не дуже гарною господинею. Я не проти бідності, а проти неохайності. У них павутиння висіло по кутках, а вони його не зняли, – сказала мати.

— Мамо, я знаю, що буде нелегко, – відповів син. – У неї важке життя було, мати ними не займалась, вони босі та голодні бігали по двору, поки чекали її з роботи. Проте, я полюбив Маринку й хочу пов’язати з нею життя.

На осінь зіграли весілля, дівчина переїхала до чоловіка. Про те, що вона з першого дня буде встановлювати свої правила, жінка не сумнівалась. Невістка не раз виговорювала, що у ванній не прибрано, що Данило шкарпетки розкидав, що посуд ніхто не помив. Свекруха її намагалася повчати та з любов’ю ставитися до неї як до рідної дочки, тільки молода не хотіла слухати.

— Маріє, я зранку їду на роботу, а повертаюся ввечері. Мені потрібна тиша. Все, що між вами відбувається, нехай буде між вами. Он у вас є своя кімната, там і розв’язуйте всі свої питання. Тільки мене не чіпайте. Я зранку мию за собою тарілку та чашку, все інше, то ваше.

— Мамо, у мене до Вас питань немає, тільки до свого чоловіка. Я намагаюсь його перевиховати, – з розумінням відповіла дівчина.

— Не треба, не витрачай на це час. За свою практику я ніколи не бачила, щоб жінка перевиховала чоловіка, – відповіла їй свекруха.

Минуло кілька місяців, а ситуація між чоловіком та дружиною все більше напружувалася. Вони ніяк не могли притертися одне до одного, а свекрусі боляче було на те дивитися.

Одного вечора Данило прийшов додому з радісною звісткою. Він сказав, що знайшов квартиру та вони з дружиною переїжджають. Мати спочатку обурилась:

— Невже вам погано жити зі мною? Навіщо потрібно гроші витрачати на квартиру?

На це син відповів:
— Мамо, я хочу, щоб моя дружина почувала себе хазяйкою. А якщо між нами виникають якісь непорозуміння, я не хочу, щоб ти це чула та звинувачувала у всьому себе. Ми з Марією різні й нам важко вжитися одне з одним, але якщо ми розлучимось, в цьому не має бути твоєї провини.

Мати тоді підтримала сина та допомогла їм переїхати. Ситуація справді стала іншою. Невістка іноді дзвонить свекрусі, щоб розпитати, як приготувати ту чи іншу страву, щоб догодити її сину. Вона й чоловіка у руках тримає й змушує його допомагати з прибиранням. Що між ними відбувається, ніхто з родичів не знає та ніхто не втручається у їхнє життя. Час покаже, можливо з цього шлюбу й вийде щось хороше.

Джерело