Галина усе життя мріяла про дитину. Недавно їй виповнилось сорок чотири роки і здавалося, що здійснювати мрію уже пізно.

Колись вона була заміжньою чотири роки. Вона довго не могла завагітніти, а потім жінка дізналась чудову новину. Вона одразу розповіла чоловіку і вони з нетерпінням чекали малюка. Але через декілька тижнів у Галини стався викидень. Подружжя дуже переживало через втрату малюка. А через рік жінка знову завагітніла і знову втратила дитину.

Степан після цієї трагедії дуже змінився, він став замкнутим і злим. З кожним днем подружжя все більше віддалялись одне від одного. А через декілька місяців чоловік сказав Галині, що розлучається.

Жінка не хотіла розлучатись з чоловіком. Вона багато плакала і вважала себе винною у тому, що чоловік від неї пішов. Їй здавалось, що якби у них була дитина все було інакше.

Минуло декілька років і у Галини усе було добре. Вона працювала на хорошій роботі, мала власну квартиру, але жінка і досі не відчувала себе щасливою. Галина мріяла про дитину.

Одного дня вона вирішила здійснити свою мрію. Жінка звернулась до клініки і зробила штучне запліднення.

Через декілька тижнів вона дізналась, що вагітна. Вона відчувала себе дуже щасливою. Вагітність проходила дуже складно і Галина була під постійним наглядом лікарів.

Від своїх родичів і друзів жінка приховувала вагітність. Їй було соромно зізнатись, що вона зробила штучне запліднення.

На дев’ятому місяці Галина народила здорову дівчинку і назвала її Надія.

Ось так у сорок чотири роки Галина здійснила свою мрію.

КІНЕЦЬ.