У нас три квартири, набуті у шлюбі, та якщо бути чесною, то заробляв Микола на них сам, він каже: «при розлученні, квартири залишаються мені, а ти йди, квартиру винаймай із сином», але квартира потрібна не мені, а синові, щоб у нього був дах над головою

 

Мені 27 років, чоловікові 36. Живемо разом 7 років, а знаємо одне одного 8 років. Є син, 7 років. Шлюб офіційний.
Справа в тому, що у нас із чоловіком нічого спільного більше немає. Ми цілими днями можемо мовчати, не розмовляти. І це дуже нудно.

Ми розмовляли на цю тему, він каже, що при мені розкритися не може, свої почуття показати мені. А я за нього. І ми розуміємо, що так і продовжуватиметься. Він до моїх родичів у гості не ходить, я до його родичів. Ми розуміємо, що це замкнене коло.

Про розлучення говорили. Каже, що йому байдуже, і якщо я хочу, можу подати на розлучення. А я боюсь. У мене до нього є почуття. Але ми далі не розвиваємось. Я відчуваю, що начебто треба це все припинити. Але й за сина боюся теж.


Він хоче, щоб ми залишились разом. Я відчуваю, що ми не підходимо одне одному. Є ще недовіра між нами.
Він мене не ображає, не п’є. Начебто родину ми збудували. Дах над головою є, я нещодавно отримала диплом. І він, і я хотіли б другу дитину.

Тільки обидва боїмося, що з народженням другого відношення ще більше погіршаться. У нас 3 квартири, набуті у шлюбі. І якщо бути чесною, то заробляв на них він сам. Він каже: «при розлученні, квартири залишаються мені, а ти йди, квартиру винаймай із сином».

Але квартира потрібна не мені, а синові, щоб у нього був дах над головою. Чоловік каже, син житиме зі мною чи з ним, як захоче сам. Так якщо він раптом одружується, хто знає, яка у нього буде дружина, або не дай боже, його не стане, ми з сином залишиться на вулиці.

У мене є батьки, які б допомогли, але, як батько він повинен, напевно, своєму синові надати житло. Але ось не це мене лякає, а те, що якщо подам на розлучення, я розіб’ю сім’ю, яку ми якось будували, хай і не ідеальну. А потім як розлучення вплине на сина, і раптом вийду заміж через рік чи два.

Так не хочу, щоб вітчим ображав сина. Я позбавлю сина батька та сім’ї, виходить! Там, де є в нього і мати, і батько.
Я ніби в безвиході. Не знаю, навіщо пишу сюди. Можливо, просто виговоритись.



КІНЕЦЬ.