Я виросла у звичайній родині. Тато працював механіком, мама була домогосподаркою, жили не на широкую ногу, але не скаржилися, з дитинства у мене тільки хороші спогади. Хоча є дещо, через що у мене з часом виникає все більше питань, а від них починається ще і головний біль.

Ось, у чому справа. Мій нинішній чоловік – друг дитинства з села, який жив по сусідству з моєю бабусею. Ми з ним частенько грали разом, а враховуючи, що майже все дитинство я провела в селі у бабусі, ми були не розлий вода.

Він часто приходив до нас додому, як і я до них, і от, коли моя бабуся його бачила, називала його зятем. В силу нашого віку, ми навіть не знали, що це означає, і ось тільки нещодавно, вже після того, як бабули не стало, згадали, що вона за десятиліття до нашого весілля, вже знала, що ми одружимося. Коли я звернулася з цим питанням до моєї мами, вона згадала, що в селі багато говорили,

що бабуся ясновидиця, що, мовляв, раніше люди з різними болячками до неї ходили, а вона ставила діагноз точніше докторів і ніколи не помилялася. Коли моя мама питала бабусю, про все це, та відразу віджартовувалася, або говорила по класиці: «Менше знаєш – міцніше спиш».

Можливо, звичайно, що бабуся просто так жартувала про зятя, і це випадково так співпало, але мені досі здається, що вона щось від нас приховувала.

КІНЕЦЬ.