Це був звичайний суботній вечір, начебто все було як завжди, але моє серце було неспокійне. Мій чоловік запізнювався.

Взагалі, це було нерідким явищем, адже він працював фельдшером на швидkій доnомозі, часто доводилося працювати і більше офіційно відведеного часу.

Я намагалася додзвонитися до нього кілька разів, але телефон було вимкнено.

Швидше за все сіла зарядка. Коли нарешті пролунав дверний дзвінок, я побігла відчиняти, адже була сама не своя від хвилю вання. Було вже на той момент дві години опівночі.

Ось я відчиняю двері, а за порогом стоїть Ігор, але не один, а з трирічною дитиною на руках. Чесно кажучи, спочатку я здивувалася.

Але не через факт наявності дитини, а від того, в якому стані малюк був. Він був одягнений у лахміття і був просто страшенно худим. На руках Ігоря він мирно спав.

Я швидко випустила парочку всередину і почала розпитувати.

Виявилося, що цього малюка нещодавно госпіталізували у лікарню.

Просто йому стало настільки шkода дитини, що вирішив взяти його додому з ліkарні. Там малюкові було справді nогано, незабаром його мали забрати до дитячого будинkу.

Батьки кинули його одного в квартирі на кілька днів, а самі пішли в запій. Ми з чоловіком порадились і вирішили всиновити Мишка.

З того часу до нашого будинку прийшло щастя і новий сенс.

КІНЕЦЬ.