Коли Марuна залuшuлася одна з незнайомцем у ваrоні, то ніхто з них не очікував такого продовження подій

 

Марину проводжали її чоловік і син. Дочка була в школі. Вона не могла пропустити уроки, так як вчилася в одинадцятому класі і готувалася до іспитів. — Я з братом вже говорив. Він зустріне тебе на пероні. Не пропадай, добре? Будь на зв’язку, — метушився чоловік поруч з Мариною. — Мені їхати всього 6 годин, не хвилюйся. Ви розберетеся без мене 2 дні, правда?! – запитала Марина. — Звичайно, мамо, не хвилюйся.

Все буде відмінно, — син обійняв маму. Чоловіки вийшли з поїзда, і він незабаром рушив. Марина з гордістю дивилася на своїх захисників. Як же їй з родиною пощастило… Сусіди Марини по купе були 2 студента, потім до них приєднався один похмурий чоловік, який ні з ким особливо не контактував, а лише час від часу наказував, щоб його місце освободили.

На одній зупинці студенти вийшли і вийшло так, що Марина з чоловіком залишилися одні в купе. Марина поставила домашню ковбаску на стіл, хліб і свої овочі. — Пригощайтеся, Антон, — несподівано сказала вона.

— Марина? – чоловік впізнав її і завмер від подиву і несподіванки. Багато років тому в село, де жила Марина, і куди вона зараз їхала, переїхав на час міський хлопець з родиною. Вони були дуже багаті. Хлопець відрізнявся від місцевих і за одягом, і по поведінці, чим закохав у себе всіх дівчат села, однак його вибір зупинився на Марині, скромної і нічим не відрізняючоїся дівчині.

Незабаром пара почала зустрічатися, а в свій день народження Антон і зовсім оголосив, що вони з Мариною збираються одружитися. Однак у батька Антона були зовсім інші плани щодо майбутньої невістки, і сільська простолюдинка в ці плани не входила.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩