Одного разу о 8 годині ранку хтось постукав у мої двері. Я нікого не чекала, і тільки прокинулася, збиралася в універ. Відкривши двері, я побачила перед собою тітку Люду з донькою, Кариною. Я була дико здивована, тому що вони жили в селі і зазвичай повідомляли заздалегідь перед приїздом.

— Моя вертихвоста залетіла. Будемо тут жити кілька днів, поки вона не позбудеться плоду , — вона сказала це і впевнено пішла в бік ванної, — де мені рушник взяти? Мені потрібно прийняти душ, а потім ми поїдемо в ліkарню. Придивися за нею, поки я не вийду. Поки тітка перебувала у ванній кімнаті, Карина кинулася в мої ноги і почала благати:

— Мене Дімка чекає! Відкрий двері, будь ласка. Мама хоче позбутися моєї дитинки, а Діма мені пропозицію збирається робити. Мама вважає, що він нам не рівня. Це не так. Вона руйнує моє життя. Будь ласка, випусти мене. Я порахувала, що нічого тітці дівоче щастя руйнувати. Я відкрила двері і випустила двоюрідну сестру.

Їй тоді було 20 років. У такому віці всі мають право на власні помилки. Вийшовши з ванної, тітка прийшла в сказ. — Дура ти! Я ж просила не випускати її. Збрехала вона тобі. Цей її Дімка навіть чути про неї і дитину не хоче. Залишиться дитина на нас, і хто буде за неї nлатити? Тітка до вечора шукала Карину по всьому місту, але результатів було нуль. Тоді вона махнула на мене рукою і поїхала назад до себе. Через рік до мене знову постукали рано вранці.

За дверима стояла тітка Люда, але вже не з Кариною, а з її маленькою копією. — Вона мені не потрібна. Ти посприяла її появі, ти і виховуй! — сказала вона, передала мені дитину і хотіла вже піти. — Ви зовсім з котушок злетіли? Яке я відношення маю до цієї дитини? — я була в люті, тому що про таке на хабство я навіть не чула. — Заkохалася вона, залишила дитину на мене, сказала, що дочка їй не потрібна і зникла зі своїм новим хахалем., — тітка nлакала, сидячи на табуретці в коридорі.

Тоді я подзвонила мамі, яка була в курсі подій ще з самого початку. Вже через 20 хвилин мама була з нами, з усіма дитячими приладдями в одній великій сумці. Ми довго заспокоювали тітку Люду, в результаті прийшли до того, що всі родичі відправляють тітці Люді по конкретній су мі, щоб вона не здавала дитину в притулок. Мене це влаштовувало. Я і зараз їм доnомагаю не тільки rрошима, а й одягом та іншими дитячими приладдям.

Джерело