Інколи в житті настає такий момент, коли нам здається, що здобувши усього зайвого, наше життя стане легше. Проте це омана та саме в такі моменти нас перевіряють на людяність. І те, як людина себе поведе, буде передбачати її майбутню долю.

іноді навіть з рідними людьми можна вчинити так, як не годиться.

Маленькі діти дуже люблять своїх батьків поки вони від них залежать, а те, як вони поводяться в дорослому віці залежить від багатьох факторів.

В житті Тетяни був непростий період. Вона повинна була за короткий проміжок часу вирішити багато проблем. Чоловік покинув з дитиною. Вона одна забезпечувала їх обох, а тут ще й мама захворіла. Довелося забрати її до себе у двокімнатну квартиру.

Їй було важко з сином, а тут ще й за мамою потрібно доглядати. Можливо, за цієї ситуації був інший вихід, але Тетяна була морально вбита тим, що чоловік від неї пішов. Жінка не була готовою до такого тягаря та до того, що тепер усе лягло на її плечі.

Син ріс проблемним, поводив себе просто жахливо, почав прогулювати школу, вчителі скаржилися на нього. Жінка не придумала нічого кращого, як відвезти свою маму в будинок для людей похилого віку.

Зробивши це жінка вважала, що їй стане легше жити та вона зможе зайнятися вихованням сина. А після того знайти собі нового чоловіка. Головне, щоб мама більше не буде заважати їм жити.

Тетяна зібрала речі своєї мами, одягла сина та вони поїхали до будинку для людей похилого віку. Мама всю дорогу мовчала, вона розуміла куди її везуть.

Літня жінка була дуже сильно ображена на доньку, але не скаржилась.

Тетяна очікувала, коли нарешті вона закінчить справи.

раптом син запитав у Тетяни:

– Мама, скажи мені, будь ласка адресу цього будинку.

– Навіщо вона тобі?

– Щоб я знав, куди тебе відвести після того, як ти постарієш.

Тетяна раптом зупинила автомобіль. Вона відчула те що відчувала її мама по дорозі в будинок для людей похилого віку. Жінка розвернула автомобіль та вони поїхали додому.

Швиденько розклали речі по своїх місцях, а Тетяна просила пробачення у своєї мами.

КІНЕЦЬ.