Тетяна мала свою квартиру. А її коханий Артем жив із матір’ю. Мати Артема була дуже енергійна жінка. Часом вона брала й приходила у квартиру Тані, коли там був Артем! – Давай не відкриватимемо, – говорила Таня. – Ти що? Це ж мама! – і Артем відчиняв їй двері. Мама перевіряла все, обходила квартиру в пошуках ігристого, і нічого не знайшовши йшла. Так було кілька разів. – Я не розумію дій твоєї мами, – дивувалась Таня. – Поясни. – Я сам не розумію… Артем щось приховував і Тані це не подобалося. Та згодом все зʼясувалося

 

Коли Тетяна знову почала зустрічатися з чоловіком, то одразу почала ретельно до нього придивлятися. Зразу хотіла про нього все знати. Але тут все було ясно.

Хороша сім’я, з якою він майже одразу її познайомив, мінімум друзів. Престижна робота, яка не дає розслабитись.

До цього в неї вже були стосунки… Невдалі. До весілля справа так і не дійшла.

Тетяна мала свою квартиру. А Артем жив із матір’ю. Де жити? Думки розділилися.

Звичайно ж, Тетяна не хотіла переїжджати до нього. А Артем не міг покинути матір, та й Таню туди не запрошував. Мати була зовсім не слаба, дуже здорова та енергійна жінка. Вона навіть примудрялася приходити у квартиру Тані, коли там був Артем.

-Давай просто не відкриватимемо, – говорила Таня.

-Ти що? Це ж мама! Вона знає, що я тут.

-І що?

Артем відчиняв мамі двері. Мама перевіряла, чи все гаразд із сином, обходила квартиру в пошуках ігристого, і нічого не знайшовши йшла. Так було кілька разів.

-Я не розумію дій твоєї мами. Поясни.

-Я сам не розумію…

Артем щось приховував. Це Тані не подобалося.

Переїжджати він до неї не хотів, а її не кликав до себе, тобто до мами. Так і жили, зустрілися, розбіглися…

Якось Артем зник. Не приходив і не відповідав на дзвінки, а пізніше його телефон став недоступним. На третій день на порозі квартири Тані з’явилася його мати. Відсунувши хазяйку убік, вона пройшлась по кімнатах у пошуках сина.

-Де Артем?

-А я звідки знаю. Він тут не живе.

-Він не був удома і телефон не відповідає, – якось тихо сказала мати. – Я думала він з тобою за розум візьметься. Ти вибач за ці перевірки…

-Я не зрозуміла, Маріє Владиславівно, поясніть.

-Та що тут пояснювати? Гульбанив він до тебе. Дуже. Батько в нього такий самий був. Я з ним давно розлучилася. Школу закінчив, все було добре, а потім знайшов батька. І понеслося, – жінка заплакала.

-Не хвилюйтеся, знайдеться. Може, все не так погано.

-Я відчуваю. Зник він. Такий самий буде, як і батько. Останній раз його місяць не було, повернувся брудний. Роботу втратив. І ось зараз знову. Я вже коли завагітніла, дізналася що батько в нього такий. Але пошкодувала дитину. Народила. Чоловік наче за розум взявся, а потім знов. Розлучилися ми, коли Артему рік був. А ти не вагітна?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩