Валя сиділа за столом і бовкала ногами, крутячи по сторонах головою, від чого її короткі косички мелькали туди-сюди, як дві невеликі антени.

Вона з нетерпінням чекала, коли розпочнеться обід. Хоча в очікуванні були змішані почуття. Спочатку доведеться їсти суп, потім гречку з котлетою, зате потім будуть пиріжки з киселем. Ось на них Валя дуже чекала.

Валя із задоволенням поміняла б порядок страв, але мама ніяк не хотіла погоджуватися. Солодке після їжі, і хоч ти трісни.

Чекати було нудно. Тато мав насуплено-зосереджений вигляд і дивився в телефон, мама підігрівала суп і готувала тарілки, а Валі тільки й залишалося, що бовтати ногами, але це вже їй набридло.

– Мамо-а-а, а як ви з татом познайомилися? – пролунав дзвінкий голос Валі.

Питання було невинним, але змусив тата відірватися від телефону і почервоніти, а маму здригнутися та втопити половник у супі. Батьки безпорадно переглянулися і судомно розуміли, що робити.

– Ти що, не пам’ятаєш? – зацікавлено дивилася на маму Валя.

У тому й річ, що мама пам’ятала. День їхнього знайомства з татом досі був одним із найяскравіших спогадів.

Тані було двадцять два роки. Вона тільки-но закінчила університет і разом зі своїми подружками відзначала випускний. Тоді хтось із дівчат притяг на свято домашнє винo, яке виявилося дуже підступною штукою.

Було смачно та весело. В одну мить п’ять статних випускниць, дипломованих фахівців перетворилися на зграйку п’яно хіхікаючих дівчат.

Надалі так і не вдалося з’ясувати, хто першим запропонував йти на колективний город красти яблука. Кожна з учасниць цієї ганебної дії тільки округляла очі і голосно заявляла, що їй точно в голову не могла спасти така ганебна думка.

Але факт залишається фактом. Зграйка майбутніх розкрадачок чужої власності, шикаючи одна на одну й хіхікаючи, добралася до знайомої з практики дірки в паркані.

На територію саду пробралися без особливих проблем, а потім почався рейд по городу в пошуках заповітних яблук. Чомусь нікому з дипломованих фахівців і освічених людей не спало на думку, що кінець червня – не найкращий час для збору яблук.

Яблук не було, тож пошуки обіцяли затягнутися. Швидше за все, панночки блукали б садом до повного пpoтверезіння, якби їх не застав зненацька окрик нічного сторожа, що помітив непорядок на довіреній йому території.

Гучний окрик, озвучений строгим чоловічим голосом якось швидко повернув авантюристкам свідомість і твеpeзий розум, і вони із заполошеними вересками кинулися у бік рятівної дірки в паркані.

За орієнтуванням, навіть звичайним, у Танюші завжди була кругла двійка. А ще вона дуже злякалася, адреналін ударив у кров, у вухах бився пульс, а ноги самі кудись бігли.

Але тікали вони кудись не туди, а коли Танюша змогла взяти кінцівки під контроль, виявилося, що вона гадки не має, де опинилася. Подружок не видно й не було чути, був паркан, але виключно цілий, без рятівної дірки на волю. А за спиною вже блимало світло ліхтаря, і лунала забариста лайка, яка, швидше за все, належала сторожу, який їх і злякав.

На думку Танюші прийшла геніальна думка перебратися через паркан, хоча таких навичок вона ніколи не мала, ну, якщо тільки в якомусь зовсім ранньому дитинстві.

Напевно, з переляку, але їй вийшло досить спритно злетіти нагору. Вона вже бачила свободу, залишилося тільки якось спуститися із паркану і все, і Танюша наважилася на стрибок віри.

І ось тут все пішло не так. Ременем туфлі Танюша зачепилась за якийсь цвях. Одну ногу Танюша вже встигла перекинути через паркан, але друга ніяк не хотіла йти за товаркою, яка утримувалась підступним парканом.

Сторож наближався, і Танюша у відчайдушній спробі дьоргнула ногу, що застрягла. Ремінець такого ставлення до себе не витримав і луснув, а Танюша почала завалюватися через паркан у бік такої бажаної волі.

Але цвях, що зачепився за туфлю Танюші, був не єдиний,. Ще один був на спідничному поясі, і саме на поясі Танюша і повисла. Ох, не дарма бабуся так цей ремінець нахвалювала справді якісний. Тримав Танюшу на вазі і навіть не думав рватися, зрадник шкіряний!

Танюша рипнулася раз, другий, але що пояс, що цвях були зроблені на совість. Висіти було мало того, що незручно, але ще й дуже принизливо. Спідниця задерлася, дихати доводилося через один раз, а один туфель, на якому порвався ремінець, так і залишилася по той бік огорожі.

Від усієї цієї ситуації Танюша розплакалася. Подружки втекли, вона висить у розпатланому вигляді на паркані, залишилося тільки отримати заряд солі в організм і все, що випускний вдався.

– Висимо? – пролунав раптом майже над вухом глузливий чоловічий голос.

Танюша ще раз сіпнулася, але нічого не змінилося. Відповідати не хотілося, тому вона заревіла ще гірше. Власник голосу розцінив її відповідь по-своєму. Чиїсь міцні руки спробували зняти Танюшу, але не досягли успіху в цьому.

Хлопець, котрий і виявився сторожем, хотів спочатку просто розрізати пояс Танюші, але внизу була кропива, куди Танюша категорично відмовилася падати.

Хлопцеві, який ввічливо представився Колею, довелося бігати за драбиною, знімати Танюшу, а потім разом із нею мужньо падати все в ту ж кропиву, бо рівновагу на драбині вони не втримали.

– Після всього, що зараз було, ти зобов’язаний на мені одружитися, – сказала Танюша, здуваючи з обличчя розтріпане волосся і поправляючи спідницю.

– Обов’язково, якщо ти колись з мене злізеш, – процідив Коля, намагаючись не ворушитися, щоб не стикатися з кропивою ще сильніше. Чоловік сказав чоловік зробив.

– Мамо-а-а! Ну, як ви з татом познайомилися? – голос Валі вивів маму з ностальгії.

Тато намагався приховати посмішку, що наповзала на обличчя, а мама крадькома показувала йому кулак.

– У парку ми познайомились. Я парасольку впустила, а тато твій мені її подав, – нейтральним голосом відповіла мама, намагаючись виловити утоплений у супі ополоник.

– Фу, як нудно… Я думала, буде щось цікавіше, – розчаровано простягла Валя і продовжила бовтати ногами.

Колись батьки розкажуть їй правду, але поки що Валя занадто мала для таких історій.

КІНЕЦЬ.