Тетяна прокинулася від дзвону посуду на кухні. Вона зрозуміла, що чоловік Микола вже прокинувся і не може знайти свіжоприготовлену кашу у каструлі. Оскільки була вже шоста ранку, Микола чекав побачити когось на кухні з усмішкою, чашкою кави та тарілкою гарячої манної каші. Мати з дитинства привчала його їсти манну кашу вранці. Проте Тетяна не спала до першої години ночі, працюючи за своїм комп’ютером, і Микола не хотів її будити. Незважаючи на це, чоловік сам не хотів здіймати надто багато галасу.

Микола також турбувався, що його сусід Максим Ігорович поскаржиться на галас начальству, що зашкодить його репутації серед колег. Микола не хотів сваритись зі своїм сусідом, тому йому довелося готувати сніданок самому – і дуже тихо. На роботі Микола був іншою людиною, ніж удома. Він був серйозним і вдумливим чоловіком із чарівною усмішкою, і незаміжні жінки потай зітхали по ньому. Однак удома він завжди був незадоволений і сварливий, вважаючи, що Тетяна тут лише для того, щоби прислуговувати йому.

Коли Тетяна увійшла на кухню та попросила Миколу приготувати сніданок і для неї, Микола розгубився та почав кричати. Тоді Тетяна почала збирати речі Миколи і пригрозила розлучитися з ним. За кілька хвилин вона вирішила вирушити у відпустку на тиждень раніше, ніж планувалося, залишивши Миколу та його матір відпочивати без неї. Пара познайомилася всього за два місяці до одруження, яке було організовано матір’ю Миколи, співробітницею РАГСу.

В іншому випадку Тетяна зрозуміла б, що її коханий чоловік був рідкісним негідником, і він одружився з нею тільки через гроші її батьків. Батьки Тетяни вклали скромну суму грошей у весілля своєї доньки та подарували доньці нову квартиру, яка була зареєстрована на її ім’я до шлюбу, що означало, що житло не підлягало поділу у разі розлучення. Сидячи в залі очікування аеропорту, вона вимкнула телефон, проігнорувавши дзвінки матері Миколи, і заснула в літаку щасливою, мріючи про зелений лужок з різнокольоровими метеликами та відсутність вічно незадоволеного чоловіка поряд з нею.

КІНЕЦЬ.