Тамара з чоловіком вже ляrалu сnатu, як раптом Степан заявив: – Значить так, Тамаро, збирайся! Завтра зранку в місто поїдемо. Покажу тобі, що таке життя міське! Та й до дітей заїдемо. Вони приїхали до дітей в гості. Степан заніс в квартиру важкі сумки з домашніми смаколиками. Тамара виклала продукти на стіл і гарненько склала сумки – ще згодяться. – Ну все! – раптом сказав Степан. – Ми поїхали! Чого стоїш, Тамаро? Ходімо! – Як це розуміти, тату? – щиро здивувався син. – А це сюрприз! Скоро все дізнаєтесь, – сказав чоловік. Син з невісткою застигли від здивування

 

Тамара з чоловіком вже лягали спати, як раптом Степан заявив:

-Значить так, Тамаро, збирайся! Завтра зранку в місто поїдемо. Покажу тобі, що таке життя міське! Та й до дітей заскочимо.

-Та що я там не бачила?! – здивувалась Тамара. – Ну добре, давай зʼїздимо… Дітям хоч соління, молочка домашнього й сиру приготую, смаколиків різних.

-Ти приготуй, але знай – сидіти ми в них не будемо. В мене зовсім інші плани!

-Які ще такі плани, – подумала Тамара, але розпитувати не стала…

…Степан з Тамарою все життя прожили разом. Всяке бувало в сім’ї, але вони вже майже сорок п’ять років разом…

…День видався хороший, сонячний. Степан виїхав з гаража. Тамара вже поспішала до машини з великими сумками продуктів.

-Ой! А вбралася як! Прямо помолодшала, – сміявся Степан. – Красуня ти моя. Ще ого-го!

Старий посадив її на переднє сидіння.

-З вітерцем поїдемо, – хвацько сказав чоловік.

-Знову ти зі своїми жартами…

З молодості Степан був веселун. Тамара і полюбила його за ці його жарти і непередбачуваність.

А він її полюбив за веселий сміх і поступливий характер. Зараз обоє жартують і тут же сміються. А ще Степан може на ходу вигадувати невеличкі віршики. Не те що ідеальні, але виходить добре…

-І які ж у нас плани? – все допитувалась Тамара.

‐Приїдемо, все дізнаєшся, – хитро відповідав чоловік.

Вони приїхали до дітей в гості. Степан заніс в квартиру важкі сумки з домашніми смаколиками.

Тамара виклала всі продукти на стіл і гарненько склала сумки – ще згодяться.

-Ну все! – раптом сказав Степан. – Ми поїхали! Все, чого стоїш, Тамаро? Ходімо!

-Як це розуміти, тату? – щиро здивувався син.

-А це сюрприз! Скоро все дізнаєтесь, – сказав Степан.

Син з невісткою застигли від здивування…

…Степан під’їхав до магазину.

-Вибирай все, що забажаєш, – просто сказав він.

-Так вже й усе? Ти що в лотерею виграв, чи що? – засміялась Тамара.

-Якби я виграв, ми б уже засмагали десь на пляжі!

-На пляжі, аякже, – сказала Тамара.
Вона вже давно дуже хотіла новий чайничок, такий щоб гарний був і великий. І от знайшла!

-Дивись, як тобі? – запитала вона Степана.

-Беремо. Якщо купуємо чайник, то й чай з цукерками треба.

-Щедрий який! – сміялась Тамара.

Було все – цукерки, печиво, чай і кава, чашки новенькі.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩