Життя Тамари Олександрівної склалося важким. Вона вийшла заміж за чоловіка, проблеми якого вирішувала все життя. Це і фінансові проблеми, і алкогольні. Тому їй доводилося працювати цілими днями, щоб і самій не голодувати, і вирішити питання. Чоловік також періодично зв’язувався із жінками. Тамара і з цим мирилася, щоб зберегти сімейне щастя. Хоча й не вважала, що вони його мають. Невдовзі чоловіка не стало.

Життя Тамари стало спокійнішим, але не щасливішим. Вона хотіла іншого. У неї ще були сили щось змінити та боротися за щастя. Тамара мала шкільну близьку подругу. Вона жила далеко в місті, де поряд озера, гарна, багата природа та гарна погода. Вона давно запрошувала Тамару до себе, тільки раніше не виходило. А зараз Тамара була вільна від проблем, за кілька місяців накопичила грошей і поїхала до неї. Подруга зустріла її на вокзалі, і вони не могли наговоритися. Вони поїхали додому, разом приготували смачні салати та страви, повечеряли. Наступного дня до подруги зайшов листоноша, передав їй листа від дітей.

На мить погляди Тамари та листоноші зустрілися. Вони посміхнулися один до одного. У цьому було так багато тепла, час на мить зупинився. Наступного разу вони зустрілися на озері. Подруги купалися, до них підійшов листоноша, Аркадій, і запропонував Тамарі прогулятися набережною. Тамара погодилася. Ніжний пісок зігрівав ноги, тепла вода надавала свіжості. Вони довго розмовляли, ніби знали одне одного все життя.

Аркадій запросив Тамару на побачення, але не назвав це побаченням, щоб жінка не соромилася, а лише екскурсією містом. — Також я вам покажу свій будинок і пригощу соковитою, солодкою полуницею, яку сам вирощую. Тамара рано-вранці попросила подругу показати їй гарну перукарню в місті.

Її волосся, яке стільки років було зібрано, набуло розкішного вигляду за допомогою легких локонів, а їх натуральний колір надавав Тамарі юного вигляду. Жінка купила собі легку літню сукню з ніжним квітковим принтом та квітковий парфум. Увечері вона виглядала молодо та красивою, як ніколи.

Аркадій був у захваті від її вигляду. — Ти виглядаєш приголомшливо, — він втратив мову. Вони прогулялися містом, Аркадій показав визначні пам’ятки, а потім поїхали до нього додому. Будинок нагадував берлогу, стіни були прикрашені шкурами тварин, у кутку була представлена невелика колекція посуду, а в інших кутах стояли бронзові кубки. Тамарі подобалося, там була теплота та затишок. За хвилину чоловік пригостив Тамару цілою тарілкою свіжих ягід.

Аркадій поводився з нею, як з королевою. Усі дні поїздки вони провели разом і впізнавали одне одного. — Залишайся, я сумуватиму, — сказав Аркадій, коли проводжав її на вокзал. — Обіцяю, я повернуся, — відповіла Тамара, і ніжно поцілувала його. Вже за місяць вона повернулася і вже назавжди. Аркадій зустрів її з букетом квітів та каблучкою. Тамара зрозуміла, що раніше не жила. — Тільки зараз я навчилася любити і дихати на повні груди.

Джерело