Я все життя nриховувала nляму на щоці, так як із-за цього комnлексувала. Одного разу хлоnець з нащого курсу nротяr руку і відсунув nасма і nобачив nляму. Такої реаkції від нього не варто було очікувати.

 

Я третя дитина в сім’ї, і моє життя у принципі відрізняється від життя більшості людей. У мене звичайні мама і тато, брат і сестра. Але справа в тому, що я наро дилася з вродженою особливістю, у мене половину лівої щоки займає велика родима пляма. З самого дитинства я дуже через це комплексувала.

Мама іноді мені казала: -Ну і чому тобі не пощастило, наро дилася такій замазурою? Навіть не знаю, що з тобою буде. Хто таку заміж візьме? Мені здається, що саме її ставлення міцно в мені сформувало уявлення, що я потвора, яка не може комусь сподобатися. В дитячому садку і школі наді мною знущалися, а я навіть нічого не могла відповісти, вважала за краще ховатися і мовчати. Найбільше в дитинстві я мріяла про оnерацію, яка могла б позбавити мене від моєї відмітини.

Я постригла навіть волосся так, щоб вони закривали одну половину обличчя. Після закінчення школи я поступила в інститут в місті. Я була рада, що їду з села, хоча у мене і не було надії, що в місті моє життя зміниться. Але я знала, що там більше ймовірности знайти роботу, я збиралася збирати гроші на пластичну операцію.

Я швидко знайшла підробіток, жила в гуртожитку. В університеті трималася від всіх подалі та приховувала обличчя за волоссям. Але в один день прямо до мене підсів хлопець. У цей момент він протяг руку та відсунув пасма і помітив родиму пляму. Я тоді запанікувала. А хлопець здивовано витріщився. -Вау, тебе ж Оля звати, так? А я і не знав, що у тебе така ознака є!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩