Рік я не зустрічалася із Cестрою, а коли нарешті побачила її, то жа хнулася від її виrляду. Коли вона почала розповідати, у мене мурашки побіrли

 

Нещодавно була у сестри в гостях. До цього ми зустрічалися рік тому, бо я була за кордоном. Настя мене зустріла своїм звичайним, змученим виразом обличчя.

Обличчя бліде, під очима темні кола. Я коли її побачила, свиснула: -Ти як з того світу, спи бодай іноді. Ти чого за собою не стежиш?

Сестра розлила чай і плюхнулася на стілець. -Часу немає, я і цього місяця взяла двадцять змін. У мене щелепа відвалилася. -Жінка, ти нормальна? Двадцять діб у місяць працювати? Ти що реально хочеш на той світ?

Настя працює медсестрою.

-Ну так за квартиру треба платити, та й Машу до школи збирати… — пробурмотіла сестра. -А чоловік тобі на що? Настя опустила погляд. -Ну, так його звільнили рік тому, але він шукає роботу!

-Рік шукає роботу?! Чому ти мені не розповідала? Мовчить. А я знаю, чому не розповідала. Все просто — Славік її козел справжнісінький.

Знає вона, що я його недолюблюю. І не безпідставно. Він просто той ще ледар.

-І де зараз твій водій дивана? Точно не шукає роботу, знову десь витрачає твої гроші з друзями і n’є. Так? Настя опустила погляд. -Настя, ну ось на який він тобі такий потрібен?

Я тобі ось що пропоную. Ти ж знаєш, що я підтримаю тебе завжди! Кинь його, га? Тобі й легше стане, зайвий рот не потрібно фінансувати.

Настя так і не ухвалила рішення поки що. Але мені дуже хочеться врятувати сестру. Щоправда, поки не уявляю – як.

КІНЕЦЬ.