Моя свекруха виходить заміж. Ну нарешті «віділлються вовку овечі сльо зи». Тепер я відіграюся за всі її знущання з мене, які почалися з весілля. Тоді вона мені зіпсувала свято своїми причіпками: і сукня у мене потворна, і сама негарна, і паршива тамада. Ось і я влаштую з її весілля посміховисько.

Благо свекруха сама попросила доnомогти вибрати її сукню. Я порекомендувала фасон «русалочий хвіст». З її п’ятдесят четвертим розміром і жировими складками свекруха у ньому виглядала як мішок із лайном. А не треба було мене принижувати всі ці роки. На весіллі я напилася та влаштувала танці на столах. Поки що свекруха мене не вигнала. Наступного дня, вранці, чоловік почав звітувати мене: — І що на тебе вчора найшло?

— Мені прикро стало — у мене є свекруха, а в неї немає. Це не правильно! Хтось же повинен їй життя псувати! — Свекрухи немає. Але у маминого чоловіка є дочка, Свєта. І мешкають вони разом. Тож мамі буде нелегко. А тут ще й ти зі своїми викрутасами. Дзвони, перепроси перед нею.

Зателефонувала, перепросила. А за кілька днів почалося… До нас приходила свекруха та сkаржилася на Світлану. … — Я викинула з холодильника якусь гидоту, а Світлана влаштувала сkандал. Виявляється, це була «здорова їжа». … — Заходить до нас у кімнату, коли їй заманеться.

Постійно клянчить rроші у батька. … — Заходжу в кімнату, а там Світлана в моїх речах копається. Сказала, що мій одяг із серії «прощай молодість». Я почала її вчити хорошим манерам, так та одразу в крик: «Тату, твоя дружина до мене лізе!». А чоловік заступається за дочку. …

— Світка прискіпується до мого приготування і до якості мого прибирання. Свекруха сkаржиться, а я ходжу щасливою. Тому, що нарешті знайшлася людина, що дістає її своїми причіпками. Так само, як вона діставала мене. Ось нехай на собі відчує принади життя «під ковпаком у Мюллера».

Джерело