Свекруха ніколи на мене навіть косо не дивилася, жодного разу не дорікнула, але як тільки ми одружилися і переїхали в свою квартиру, то вона немов змінилася.

Вона стала приходити до нас і контролювати кожен наш крок, говорила, що потрібно економити, вимикати світло, якщо світло.

Я розуміла, що вона жінка старого гарту, тому намагалася не влаштовувати сkандалу, але насправді мені це все стало набридати.

Після народження дитини, вона стала постійно приносити нам поношені і використані речі, стала одягати дитину.

Я по-хорошому просила не приносити такі речі, так як ми не бідуємо, можемо собі дозволити куnити речі дитині. Найдивніше те, що вона почала на всьому економити, ходила по родичах, друзям, просила речі для дитини, для мене.

Мені так со ромно стало від того, що одна з родичок запитала у мене, що з нами таке сталося і як ми докотилися до такого стану, що не можемо собі дозволити куnити собі речі?

Я прийшла додому і вже хотіла влаштовувати сkандал, побачила, що свекруха сидить і грається з дитиною, а в руках іграшка, начебто, нова, але видно, що не з магазину.

Вона сказала, що люди дивні, адже викидають нові іграшки у смітник. Я скам’яніла, коли почула це все: не могла повірити, що вона взяла цю іграшку зі смітника і дала дитині.

Я просто хотіла вигнати її з дому: чоловік побачив, що я в сказі, відвів мене в кімнату, сказав, що у неї хво ре серце, її може удар вистачити, а він себе цього не пробачить.

Я розумію, що у неї nроблеми зі здо ров’ям, але я не можу дивитися, як вона приносить нам використані речі, тим більше, що ми не просимо її робити це.

КІНЕЦЬ.