Я вийшла заміж у 27 років – чималий вік. Всі мої подруги давним-давно вже поринули в красу сімейного життя, дехто й розлучитися встиг, а я все чекала того самого. І нарешті дочекалася Іллю. Ми швидко зрозуміли, що покохали одне одного по-справжньому, і замислилися над створенням сім’ї.

На жаль, грошей у нас було не те щоб багато. Вистачило б на один із трьох важливих заходів: весілля, дитина чи квартира. Оскільки з недалекого майбутнього мені вже махав рукою тридцятник, то дитина була для нас на першому місці. До того ж, Ілля сказав, що його мати запросила нас пожити до себе:

– У неї все одно трикімнатна, а мешканця брати не хоче, боїться чужих. І ще вона чистюля, яких ще треба пошукати.

Я не була певна, що це гарна ідея. Свекруха при знайомстві не дуже рада була мене бачити, та й згодом теж. Наприклад, до моїх страв вона ставилася з явною огидою, хоча я завжди добре готувала. Коли я привезла гостинці – саморобний тортик із заварним кремом, – свекруха зазирнула в контейнери і, зморщивши ніс, вигукнула:

– Ну і господиня!

І все ж таки ми вирішили: поживемо в неї, накопичимо на початковий внесок, а потім і весілля зіграємо як належить. Адже ми не влаштовували пишної урочистості, просто розписалися, а потім посиділи вдвох у ресторані.

Жити в моїй крихітній однокімнатній квартирі удвох було нереально. Після переїзду я її здала, причому на рік уперед. Згодом я сто разів пошкодувала про це, але було вже пізно – ми зібрали речі та переїхали. А краще жили б у тісноті з чоловіком, ніж у величезній квартирі, але з його мамою.

Свекруха зустріла нас привітно, показала кімнату, ми розділили полиці на кухні і начебто залагодили всі питання. Почалося сімейне життя, що вже в перший тиждень обернулося для мене кошмаром. Поки ми з чоловіком розбирали сумки та коробки (він до переїзду до матері винаймав квартиру), свекруха до нас навіть не заходила.

– Розбирайте швидше цей бардак! – хитала вона головою, проходячи повз нашу кімнату. – Ну і господиня…

Як тільки я розклала нарешті всі речі, почався якийсь нездоровий рух із боку власниці квартири.

Повертаючись із роботи, я помічала, що все лежало якось не так. Немов хтось усе перекладав на свій смак.

Рушники були складені не так, як складала їх після сушки, а сорочки чоловіка хтось явно перескладав у шафі. Я все відразу зрозуміла – адже ми жили втрьох.

– Ірина Сергіївна, – максимально чемно і м’яко розпочала я розмову, – скажіть, будь ласка, навіщо ж ви перекладаєте наші речі? Ми й самі все вміємо.

Несподівано з’ясувалося, що у свої майже 28 я поняття не мала про те, як правильно розкладати речі. Замість збентеження і вибачень свекруха видала мені гнівну тираду, потім повела мене в нашу спальню і почала звітувати:

– Ось хто так складає речі, Настюша? Краєчок ось сюди треба загинати, щоб не стирчав … – І прямо при мені вона дістала якийсь светр, розклала і склала знову. Я стояла в повному шоці.

З того дня свекруха вже й при мені не соромилася заходити, відчиняти дверцята шафи і демонстративно хитати головою, а то й перекладати, наприклад, мою спідню білизну. Я мовчала і з тугою думала про свою квартиру.

Якось увечері, коли я поралася на кухні, свекруха з кректанням і страждальним виразом обличчя вимила підлогу в нашій кімнаті.

– У Льоші точно алергія почнеться скоро, – витираючи лоба, пояснила вона мені, – у такій пилюці жити.

А я за годину до витівки навела ідеальну чистоту в нашій кімнаті! І двічі помила підлогу – я завжди так роблю.

У цей момент я всерйоз думала зателефонувати квартиранту та запропонувати повернути йому гроші. Адже я навіть чоловікові поскаржитися не могла. Ось що б я сказала йому? “Твоя мати вимила у нас підлогу, я не хочу тут жити” – та він би і не зрозумів нічого.

Апогей був учора. Ми дуріли перед сном, коли свекруха вихором влетіла до спальні. Я від сорому мало не пoмерла, а ще дуже розлютилася.

– Та скільки можна, Ірина Сергіївна! – обурилася я з-під ковдри.

– Що трапилося? – вдавано здивувалася вона.

– Ми ж тут… лежимо!

– Це моя квартира! Маю право ходити де хочу! Ще тебе не спитала, невдячна!

– Мамо, перестань! – подав голос чоловік.

– Ти взагалі сховайся! Краще б прибирати навчив свою дружину!

Загалом, я сказала чоловікові, що або ми вдвох з’їжджаємо, або я сама зніматиму собі квартиру.

КІНЕЦЬ.