Як вчинити правильно зі свекрухою та чоловіком? Із чоловіком живемо вже рік окремо, є спільна дитина. Я у своїх батьків, він на орендованому житлі (там залишилися мої деякі речі, посуд і т.д.) Але свекруха не дає спокійно жити, постійно налаштовує чоловіка і тягне гроші з сім’ї.

Чоловік особливо не забезпечує, дає на дитину рідко, прикриваючись тим, що мало заробляє, хоча я знаю, що нормально просто віддає майже всю зарплату своїй мамі. Свекри кілька разів приїжджали до дитини, прикинутися, що вони добрі і з метою помирити нас. Хоча я знаю їм глибоко байдуже до нас.

Крім цього у батьків чоловіка в будинку є наш спальний гарнітур (коли ми одружилися, деякий час жили там), але незабаром одружується брат чоловіка і вони вже натякали, щоб я забрала меблі та звільнила кімнату, але мені нікуди її поставити, вона займає багато місця.

Чоловік винаймає квартиру наших знайомих, але при цьому каже, що не збирається жити з нами, заблокував у месенджері. Я сказала привезти оплату та здати квартиру, оскільки ми також не повернемося. Він посилається на те, що зручно її знімати і вже рік не привозить гроші.

Я взагалі його не розумію, чого він чекає, до того він приїжджав, тиснув на мене, лаявся, щоб ми повернулися, але потім сам собі суперечить і каже, що не буде з нами жити. Як вчинити мудро? Виходить головоломка.

Хочу забрати свої меблі з дому батьків чоловіка (вони цього чекають, не дочекаються), але вони можуть потім не сплатити за оренду квартири. Але якщо я залишу все як є, батьки чоловіка можуть мені на зло другого сина (якого збираються одружити) і наречену поселити в спальні, де мої меблі. (Такі люди здатні багато на що). Чи зовсім махнути на все рукою, відпустити ситуацію і нехай все тече за течією.

Я дуже втомилася від цього всього, багато нервувала, переживала, ще й чоловік постійно несе плітки від свекрухи і мені висловлює. Вони взагалі нахабніли, побачили, що я не забираю речі і вирішили, що нікуди не подінуся, говорять за спиною всякі гидоти і впевнені, що я повернуся з дитиною.

Я не хочу більше мати ispovedi.com жодних справ із ними, єдине, не хочеться виглядати приниженою, щоби про тебе витирали ноги. Бо гордість ще є.

Сподівалася ще з чоловіком жити, але він слухає у всьому свою матір, яка проти мене, а я нічого не можу вдіяти і навіть не хочу вести якусь боротьбу. Забрати всі свої речі та попрощатися з ними? А чоловік далі нехай сам обирає, якщо хоче жити з нами, то по-людськи ставиться.

КІНЕЦЬ.