Микола Володимирович забезпечив своїх дітей всім, аби на старості літ було кому склянку води подати. Діти грошики забрали, а в біді покинули.

 

Ось сидить зараз старенький Микола Володимирович на лавочці і думає про своє життя. Колись він був таким молодим, енергійним, проворним, всюди встигав. А тепер без милиці вже нікуди.

Замолоду чоловік багато працював, за те його підвищували, отже, і заробляв непогано. Так і купили вони із дружиною трикімнатну квартиру, щоб всім місця вистачало. Якось помаленьку попідростали діти, треба було уже і про їх житло думати. Старшому купили двокімнатну квартиру, коли він одружувався. А потім молодший до університету вступив і йому потрібно було десь мешкати. Поки пан Микола пішов на пенсію, то синів навіть автомобілями забезпечив.

Завжди чоловік був переконаний, що коли піде на заслужений відпочинок, то вони з дружиною на дачу переїдуть. Все ж таки на старості літ хочеться подихати свіжим повітрям, полежати на сонечку, виростити якісь свої продукти врешті-решт.

Але всі плани обірвались, коли його кохана відійшла у засвіти. Тоді у чоловіка і зникло бажання кудись їхати. Що він сам в тому селі забув? Та й все там буде нагадувати йому про таке горе. Навіть квіточки, що поkій_на дружина недавно посадила. Вирішив він продати дачу, щоб без діла не стояла.

Зрозуміло, що йому стільки коштів уже не треба. Тому й хотів поділити їх між синами. Але старший син почав обурюватися. Аякже, у нього троє дітей, а в його брата тільки одна. То хіба справедливо кошти навпіл ділити? Молодший син же казав, що ніхто не знає: можливо, у нього ще більше діток буде?! Та батько не припинив цей балаган і сказав, що спочатку продати той дім треба, а тоді вже він сам вирішить, як розсудити все.

Коли будинок таки продали, то двом синам пан Микола віддав по половині грошей. Як би там не було, а він хоче заощадження віддати синам, а не онукам. Тому так буде правильніше. Не внуки ж його доглядати будуть в разі чого, а діти.

Олексій відразу висловив своє невдоволення та із рішенням батька не погодився. Він ще довго на нього ображався. На відміну від Ореста, який тільки зрадів такому повороту подій.

Коли через кілька місяців чоловік захворів, то Льоша навіть не прийшов його провідати. З’явилась ціла купа справ, які треба виконати, аби тільки не допомогти. Орест сам приходив та дивився за старим, щоправда, захотів, аби він в нагороду на нього ще й свою квартиру переписав. І поки два сина сперечаються та ділять майно, то Микола Володимирович навіть ліки собі не має за що купити.

КІНЕЦЬ.