– Свекруха дзвонила, твій брат розлучається, – сказала за вечерею Ліда до чоловіка. Сергій промовчав. – І що ж ти мовчиш? Підтримуєш братика? Адже він трьох дітей залишає, – завелася Ліда. – Лідо, заспокойся. Не залишає він дітей. Якщо вони розлучаються, значить на те є причини, – Сергій відсунув тарілку і вийшов з кухні. Ліді здалася дивною так реакція Сергія на цю новину. А наступного дня Ліда повернулася додому з роботи, і побачила на столі якийсь лист. Жінка прочитала його і застигла

 

Ліда і Сергій прожили разом 25 років. І раптом-розлучення. Що трапилося? Як люди, які прожили стільки років, можуть розбігтися? А діти?

Ліда познайомилася з Сергієм, будучи студенткою, приїхавши вступати до інституту до обласного центру з маленького провінційного містечка. Склавши іспити, дві подружки пішли прогулятися набережною. На лавці кілька молодиків грали на гітарі. Ліда дуже любила і гру, і пісні під гітару. Вони зупинилися послухати. Там у парку Сергій і познайомився з нею.

Вони почали зустрічатись. Ліда навчалася заочно, приїжджала на сесії. Решту часу молоді люди писали один одному листи. Стільникового зв’язку ще не було.

Кохання міцніло. За рік вони зіграли скромне весілля. Жили на орендованій квартирі. Ліда і працювала, і вчилася. Встигала доглядати матір Сергія, яка сильно нездужала. Дітей вони довго не мали. Лише через сім років народилася Оля.

Яким важким словом для Ліди було – розлучення. Це просто кінець життя. Проживши з чоловіком двадцять п’ять років, вона не могла подумати, що в її житті можуть наступити такі зміни.

Ні, Ліда знала багатьох розлучених, і вони не здавалися їй нещасними.

Чоловіка Сергія вона любила. Високий, красень. Сім’я для нього була понад усе. Не можна сказати, що вони жили в душу, Ліда багато часу присвячувала роботі, будинок був на чоловіку. І до певного часу все було нормально.

А нещодавно у Лідиного чоловіка брат пішов із сім’ї, залишивши трьох дітей. Ось тоді Ліда і запереживала, а раптом і в її Сергія є хтось на стороні.

– Сивина в бороду, ось як це називається, – думала Ліда за вечерею.

Чоловік мовчки їв, але Ліда хотіла викликати його на розмову.

– І що ж ти мовчиш? Підтримуєш братика? Адже він трьох дітей залишає, – Ліда завелася.

– Лідо, заспокойся. Не кидає він дітей. Якщо вони розлучаються, значить на те є причини, – Сергій відсунув тарілку.

Ліда не заспокоїлася, а почала ще більше контролювати чоловіка. Нескінченні дзвінки виводили Сергія з себе. Раніше вона не ревнувала. А зараз прислухалася до кожного телефонного дзвінка. І непомітно він став віддалятися.

Того літа донька вступала до інституту. Ліда поїхала з нею у Київ, куди вона вступила, щоб знайти квартиру. Виїжджаючи, вона навіть уявити не могла, що повернеться до порожньої квартири.

Ніхто її на вокзалі не зустрів. Сергій на дзвінки не відповідав. Вдома на кухні вона знайшла лист.

-Ліда. Навіть не знаю, з чого почати… Я подав на розлучення. Донька виросла, я чекав цієї хвилини. Може ти не помічала, але я став іншим. Заради доньки я не помічав твоїх причіпок, вів господарство, коли ти затримувалася на роботі. У нас давно немає спільних інтересів, кохання теж зникло. Живемо, як два сусіди…

Три роки тому я зустрів жінку. Зараз у нас росте син. Йому вже два роки. Я йду до них. Дочку я не залишу, допомагатиму. Квартиру залишаю вам. Вибач, якщо зможеш.

Ліда опустилася на підлогу. Сліз не було. На душі було пусто. Вона оглянула квартиру. Нічого її не тішило. Ось і вона розлучилася. Вона так переживала через це. А як вона скаже про цп доньці? Стільки запитань і жодної відповіді. Ні, вона не може перебувати зараз у квартирі. Все нагадує про чоловіка. Вже три роки він любить іншу жінку. А її? А з нею просто жив, чекав слушного момент, щоб позбутися.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩