Коли ми з чоловіком вирішили завести другу дитину, то він працював в хорошій компанії. Грошей нам на все вистачало. Але одразу після моїх полоrів і після карантину компанія збанкрутувала і закрилася. Чоловік залишився без роботи, він тут же став шукати хороші варіанти, тому що все трималося тільки на ньому.

Старший син через рік піде в школу, а молодша дочка тільки через два роки повинна піти в садок, я з декрету вийти не можу. І чоловік знайшов хорошу компанію, з перспективою кар’єрного росту, тільки до хорошої зарплати потрібно попрацювати ще пару років.

Нас все влаштовувало, хоч і не було великих грошей, але жити можна. І в цей момент якраз сестра чоловіка від мами переїхала до свого нареченого. І тут свекруха перемкнула свою увагу з дочки на нас. Так вона зробила висновки, що ми бі дуємо. Я думала, що вона стане якось нам допомагати.

Може з донькою моєю сидіти буде, поки я собі роботу знайду. Але ні, свекруха знайшла більш зручний варіант для себе і для свого синочка. Тепер вона приносить кожен день до нас додому контейнер з їжею. При чому там порція тільки на одну людину. Вона каже, що це для її сина.

Свекруха думає, що я з дітьми їм за трьох, а чоловікові їжі не залишаю, а він бі дний весь день проводить на роботі. Чоловік казав своїй мамі, що він нормально харчується. Ми не їмо пустий суп, ми і м’ясо купуємо і фрукти для дітей. Але свекруху це не заспокоює, вона продовжує приносити контейнер тільки для сина.

В один день я не витримала і запитала у неї: -А чому ж тоді порція на одну людину? У вас взагалі-то ще й онуки є, могли б хоч для пристойності їм яблучка принести. -Я пенсіонерка, не зобов’язана всю сім’ю ще годувати. Мене просто вражає таке ставлення свекрухи, та й чоловікові це дуже не подобається.

КІНЕЦЬ.