Сумно звістка про те, що не стало тітки Світлани застала зненацька. Олена поїхала в село на поминки до своєї тітоньки. – Ти їдь, а ми на тебе чекатимемо, – сказав Дмитро дружині. Вона приїхала, допомогла приготувати все. Попрощатися з тіткою прийшло багато людей. Олена кинула поглядом присутніх. Якийсь чоловік, який стояв осторонь від всіх, здався їй знайомим. Вона придивилася до нього й очам своїм не повірила

 

Здавалося, все давно забуте. Перше кохання, перше розчарування. Тоді думала – сум уже ніколи не пройде…

З Олегом вони познайомилися, коли Олена приїхала на канікули до тітки Світлани, маминої сестри.

Олег із батьками жив по сусідству. Він одразу побачив гарненьку дівчину. Олена виділялася серед сільських ровесниць модним вбранням, короткою стрижкою та впевненою гарною поставою. Дякуючи мамі, дівчинка з п’яти років школу бальних танців відвідувала.

Вони швидко подружилися. Олена намагалася тепер не пропускати жодних канікул, щоб не приїхати до тітки Світлани. Непомітно дружба переросла у глибше почуття.

-Ми завжди будемо разом, – казав Олег щоразу, проводжаючи кохану назад у місто.

-Треба тільки зачекати. Скоро вступлю, буду до тебе ближче.

Його мріям не судилося збутися. Спочатку у нього важко заслаб батько. Довелося про вступ тимчасово забути, лишитися вдома. Потім довелося їхати на заробітки, щоб допомогти батьку.

-Я тебе дочекаюся, – казала Олена, проводжаючи його на вокзалі.

І, мабуть, дочекалася б. Якби не повідомлення від Олега…

-Вибач, я зустрів іншу. Краще забудь мене.

З роками вона забула. Але не вибачила. Після першого гіркого досвіду довго не могла повірити жодному хлопцю.

Потім зустріла Дмитра, свого майбутнього чоловіка. Той був мовчазним та надійним. Після недовгих залицянь одразу запропонував розписатися.

Олена не відчувала до нього і половини тих почуттів, які були в неї до Олега. Але й залишатися одній, коли всі подружки заміж вискочили одна за одною, теж не хотілося.

-Стерпиться – злюбиться, – мама, як ніхто, розуміла дочку, і по-своєму хотіла їй добра.

-З Дмитра вийде хороший чоловік. Буде дбати про тебе, а що ще потрібно?

-Кохання, – подумала тоді Олена. Але з мамою погодилася.

І жодного разу не пошкодувала про ухвалене рішення. Кохання Дмитра їм цілком вистачило на двох. З ним вона могла вередувати, бути слабкою та безпорадною. Він сміливо вирішував будь-які проблеми; завжди робив так, щоб Олена нічого не потребувала.

Після народження сина чоловік почав любити її ще більше. Вона й сама дивувалася: здавалося, більше нікуди.

Сумно звістка про те, що не стало тітки Світлани застала зненацька.

Мама тут же злягла. Треба було, щоб хоч хтось від їхньої родини поїхав у село, де жила мамина сестра.

Син маленький, тягти його за багато кілометрів не найкраща ідея.

-Ти їдь, а ми на тебе чекатимемо, – сказав Дмитро дружині.

Олена поїхала.

Вона допомогла приготувати все до поминок. Попрощатися з тіткою прийшло багато людей…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩